Глава 7

Глава 7

Чудодійний відвар

Марічка не вміє втішати людей, їй здається неможливим знайти правильні слова. Вона і не стала щось говорити, просто обняла Луку. А він її у відповідь. 

Над ними з’явився промінь світла, що вибивався з-за столу. Марічка і Лука зразу встали і відскочили один від одного. Стояли, дивлячись одне одному в очі і не розуміючи, що відбувається. Вони бачили, що стіл увесь сяяв, вони підійшли ближче і побачили сувій. Марічка одразу ж зрозуміла, що це бабусин сувій… Їй зробилося страшно. Та коли промінь світла згас, вони побачили мапу з тим островом, що розташований в морі Плакучої Аврори.

• Невже вона відкрилися?! - схвильовано скрикнула Марічка.
• Що відкрилося?
• Мапа! Це все-таки була мапа!

Лука дивився на неї здивованим поглядом. Марічка все йому пояснила – і про бабусю, і про карту, і про острів. Та лице у Луки чомусь враз стало лихим, він був розчарований, і Марічка не розуміла чому.

• Виходить ти мене використала. Випитувала у мене все, щоб у тебе був привід мене обняти та розблокувати карту. Який же я дурень, що повівся на ці фокуси.
• Ні, зовсім не так. Я не знала, що вона відкриється і мені зовсім непотрібно було у тебе щось випитувати. Я просто хотіла поговорити з тобою.
• Досить мені брехати, - сказав він зі злістю і пішов у каюту.

Спочатку Марічку охопило розчарування в ньому та його домислах. Та врешті взяла себе в руки. Вона подумала, що хтось міг побачити сяючий промінь від сувою і вже полює на них. Марічка знову відчула страх. І зразу ж побігла всіх будити та складати речі.

• Соломіє, просинайся, Мука вставай, Луко, збирай речі!
• Чого б  це…? – Лука не встиг договорити, як почалися постріли. Вони швидко все зібрали, Лука навіть не сперечався. Ну а Соломія і Мука – за звичкою. Вони вже дев’ять днів біжать від війни і не можуть знайти місце, де осісти.
• Лука, обережно! -  прокричала Марічка, як тільки вони вискочили на палубу.
• Аааааа-й , - прокричав Лука, впав на палубу і його рука зразу почала стікати кров’ю. Марічка наблизилась, подивилась на руку і зрозуміла, що це була куля вкрита отруйним зіллям.  

Марічка побачила, як хтось піднімається на яхту, а на руці в нього годинник, той, що вона знайшла в рюкзаку і продала. Та не було вже часу думати, треба було рятувати Луку і Солю. Вона вирішила стрибнути з яхти на дошку, що гойдалася біля борту, та за допомогою заклинань змусити її плисти. Чаклунка побачила берег, що вже виднівся вдалині. Луку за допомогою іншого заклинання вона тримала в повітрі. План був не дуже гарний, але у Марічки не було часу на інший. Проблема в тому, що поки вони будуть плисти, Марічці доведеться безперервно говорити заклинання, аби рух не зупинявся. Це було важко, але вона старалася заради Солі. Соломія була для неї найдорожчим скарбом. Адже старша сестра обіцяла відповідати за неї.

Заклинання «Planchede nation et ne vous arretez pas» лунало увесь час.

     За декілька хвилин вони пристали до берега. І тут Марічка побачила будинок. Вона була така зморена, що в неї не було інших думок, ніж піти туди.

     Марічка повільно відкрила двері. Вона вже ладна була побачити тут все що завгодно. Навіть якихось чудовиськ. Але… побачила лише занедбану кімнату. Скрізь було павутиння, та коли вона зайшла в іншу кімнату, там все було акуратно, ніби на них хтось чекав,  а потім пішов…

     Марічці здалося, наче бабуся знала, що її заберуть в полон, і що вона повинна зустрітися з Лукою. Але це було не дуже приємно усвідомлювати, те, що хтось знає її майбутнє наперед. Марічка відкинула ці думки, вклала Луку на ліжко і почала готувати зілля, щоб заживити рану на руці. Спочатку вона зупинила кров, а потім за допомогою інгредієнтів, які лежали на столі, зварила зілля. Напевне, і тут хтось теж потурбувався і залишив все необхідне. В це зілля вона занурила рушник, щоб той повністю просочився чудодійним відваром. А потім обмотала поранену руку Луки. Вона заснула на підлозі, а дракон Мука зразу ж підбіг до неї і ліг поруч. А Соля вже давно спала на ліжку поряд.