Глава 1

Глава 1

Не запитуй багато

Темної ночі Марічка почула крики за вікном. Соломія спала поруч. Вона завжди дуже добре спить вночі і збудити її не так просто. Марічка вирішила не будити молодшу сестричку, а підвелася і підійшла до вікна.

• О! Мій Боже! - майже прокричала вона і подивилась на сестричку. Чи не збудила вона її?

Навкруги все палало, скрізь бігали люди, голосно кричали та панікували.

Дракон Марічки на ім’я Мука відчув, що вона піднялась з ліжка. Він любив спати поруч з нею, на підлозі. Він швидко підбіг до неї та подивився у вікно. Коли ж побачив, що діялось, то швидко заховався під ліжко Соломії. Марічка обережно його витягла звідти, так щоб не розбудити сестричку, і разом з ним спустилася до кімнати бабусі на перший поверх.

Як тільки вони спустилися, Марічка побачила бабусю, що сиділа на дивані у вітальні.

• Бабусю, що відбувається? – запитала вона з жахом у голосі.
• Марічко, збуди Соломію і збираймо речі, почалася війна, - відповіла вона з таким спокоєм у голосі, ніби вона на це чекала.

Марічка вміла контролювати себе у стресових ситуаціях і розуміла, що треба бути розсудливою, бо поруч з нею маленька сестричка Соломія.

Старша сестра видихнула повітря і спитала у бабусі, між ким іде війна і скільки вже загарбано територій.

• Війна йде між королем Артуром з Бурштинового королівства та королем Георгієм з Бурого. Селища Гом та Тором зовсім зруйновані,  дуже багато жертв. Ну а зараз і наше село потрапило під обстріл. А ще Ніколас загинув…

Ніколас був близьким приятелем бабусі. Він мешкав в селі Торон, яке було зруйновано.

• Мені дуже шкода, бабусю, - з печаллю промовила онука.
• Так, Марічка, страшні жертви, а тепер швидко буди сестричку і збирайте речі. Тільки найбільш необхідне до свого рюкзаку.
• Добре, бабусю, - і Марічка із швидкістю світла побігла до своєї кімнати.

Дракон послідкував за нею. Бабуся недарма сказала Марічці про рюкзак. Справа в тому, що він був чарівний і в нього можна було скласти безліч речей. Бабуся подарувала його Марічці на Новий рік. Хоча вона і не любила це свято, вважала його пустим, але святкувала заради онук.

• Соля, просинайся!
• Що таке, сестричко?- спитала Соломійка спросоння.
• Мені шкода, але почалася війна. Нам треба збирати речі якнайшвидше.

Марічці дуже важко було вимовляти ці слова, адже її сестричка зовсім маленька, їй ще зарано стикатися з таким безжалісним світом. Та люди, що розпочинають війну, дуже жорстокі і самі потім прикличуть біду у свій дім.

• Що? Як? – запитала Соля, не очікувавши таке почути.
• Не має часу роздумувати над цим.

І Марічка почала складати речі. Вона взяла якомога більше їжі та поклала її в чарівний рюкзак. А також Книгу Заклинань, Історію Чарівного Світу та одяг для себе і для сестри. Вона подумала, що свої речі бабуся візьме сама. Вона також зменшила дракона Муку і поклала його в рюкзак. Марічка вибачилась перед драконом, просто він був завеликий і було б непросто з ним ходити. Соломія взяла свої іграшки: двох мишенят, білу і сіру, одна її, інша – сестри. Хоча бабуся і сказала взяти лише необхідне, та Марічка не могла відмовити своїй молодшій сестричці і поклала їх у рюкзак.

Вони швидко одяглися в перше, що трапилося на очі й вийшли. Та Марічка не забула одягти свій улюблений теплий шарф, який їй колись давно зв’язала мама. Він зігрівав і заспокоював її та сестру. Через декілька хвилин вони вже стояли внизу, бабуся теж була готова.

Як тільки вони вийшли, Марічці стало якось не по собі. Вона вдягнула чарівного плаща, як сказала їй бабуся, щоб вони не привертали уваги. А Соля заснула на спині у старшої сестри. Вона не знала куди йти і просто йшла за бабусею.

• Бабусю, куди ми йдемо?- спитала вона пошепки.
• На корабель, ми попливемо на острів посеред  моря Плакучої Аврори.
• Плакуча Аврора? Так це не легенда? І це море насправді існує?

Колись давно бабуся розповідала дітям цю легенду, але Марічка не думала, що це може бути правдою.

• Не став багато запитань,  у нас попереду довга та небезпечна дорога, нам потрібно поспішати та сподіватись, що нас не помітять.