УВАГА!
Рекомендовано читачам від 16 років.
Містить сцени насильства, воєнних конфліктів та похмурі теми.
ЧИТАЙТЕ НА ВЛАСНМЙ РОЗСУД
Планета Талір
Зоряна системи Інкубуса
У сонячній системі Інкубуса кипіла робота на орбіті місцевої зірки G-класу.
Планета Талір, була розміщена у відносно спокійному регіоні галактики, навколо її зірки проводилися реконструкційні роботи, так званої сфери “Дайсона„.
Поверхня планети була інтерактивною, у плані того, що її власники могли, той або інший регіон кастомізувати під власні потреби.
У географічному центрі планети був розміщений великий палацний-комплекс, розміщений у жерлі давно згаслого вулкану, Завса, який мільйони років тому був наймогутнішим у сонячній системі. Палац лорда Анхіли поєднував декілька функцій одночасно, це і резиденції та міжзоряний корабель-місто.
У тронну залу зайшла дівчина років двадцяти, яка була одягнена у бойовий обладунок, її жіноче тіло практично повністю було заковане у броню, окрім голови. Лорд Анхіл відірвав свій пильний погляд від вікна і спрямував погляд на леді-наступницю.
Зустрівшись поглядом із лордом донька промовила
- Доброго ранку, батьку.
- І тобі того ж. Я так розумію, що моя черга настала, ти прийшла по мене?
Спокійним голосом запитав лорд
- Повністю так, мій лорде! Ви засиділись на цьому престолі за довго, навіть за мірками сусідів.
- Твій бунт не увінчався Мойро, тобі ще так багато чого потрібно дізнатися…
- Як колись ти навчав мене, що не можна довго роздумувати, якщо маєш мету то потрібно йти до неї, аби що!
- Саме тому ти вбила братів поки ті спали?
- Це аби ти не мав запасного вибору, якщо не я посяду трон! Без мене він зникне у історії назавжди!
- Такі роди як наш не зникають за одну ніч…
Все ще спокійно говорив батько
- Бо я буду наступним лордом-захисником.
Промовила донька
Аби закріпити свій статус нового лорда, вона дістала свій плазболт і зробила декілька пострілів у батька, той навіть і не здригнувся, плазмові болти зупинилися перед істинним лордом-захисником не шкодячи йому.
- Аби бути наступним лордом доню, потрібно бути одним цілим із цим палацом. Немає титулу без фортеці, так само як і фортеці без титулу.
Завершивши речення він замкнув скляні панелі та вхідні двері у тронній залі думкою, після чого зала поникла у пітьмі.
- Гадаєш, що я тебе не знайду?
- Філософія нашої родини полягає у відмові від кібернетичних удосконалень, лише сила яку визволили наші предки дарує нам переваги над іншими формами.
Дівчина стала обережно рухатися по залі. За час поки було світло вона запам’ятала положення практично кожного предмету у тронній залі, між іншим “болти„ давали хоч і слабке але якесь освітлення, тому Мойра могла вільно рухатися по залі не наштовхуючись на нічники-колони, які були гармонійно вплетені в інтер’єрі.
- Я цілу ніч слухав, як твої воїни і мої зрадники страчували: охорону, придворних та моїх синів, тепер ти слухай як вони будуть кричати помираючи у цих коридорах, жоден твій не виживе, так як жоден мій не пережив цієї ночі.
- Твоїй тиранії мав прийти кінець…
Борючись із собою промовила донька
- Вочевидь ти погано спланувала свій план.
Промовив холодно лорд
Через стіни було чути як із металевим лязьгом стали замикатися двері й один за одним почали кричати заколотники та назавжди затихати у цих коридорах.
- Ти не налякаєш мене своїми жалюгідними фокусами!
Крикнула донька у пітьму
- Та я навіть і не ставив за мету собі таке…
Промовив батько позаду неї
Дівчина рефлекторно обернулася на звук, як лорд вхопив її за горло і підняв над землею на витягнуту руку.
- Твої бунтарі мертві, ти програла моя доню.
- Як не я, то інші вб’ють тебе! Уявляєш як відреагують наші сусіди на новину, що лорд Анхіл залишився без нащадків.
- Хто? Можливо Мортіс? Коли вони дізнаються, як я повів себе із донькою заколотницею, вони навіть і не наважаться йти на мене війною.
Віконні панелі піднялися із вікон і сонячне світло знову линуло у тронну залу. Лорд Анхіл підніс свою наступницю до вікна й запитав
- Ти пам’ятаєш, що роблять батьки птахи із поганими дітьми на Землі?
- Викидають із гнізда...
Хриплим голосом промовила Мойра
- До побачення моя доню у загробному світі (він поцілував її у лоб і додав) навіть після цього звірства, я замовлю слівце перед Терезами за твою душу.
Промовив батько і викинув доньку із тронної зали, яка розміщена на висоті двох кілометрів над рівнем вулканічного озера.
Лорд-захисник знову посів своє місце на троні і тронна зала “ожила„ від сонячного світла яке потрапляло до неї через вікна. Палацом стали блукати штучні працівники, які прибирали тіла мертвих і сліди які вони залишили за собою. За пів години палац був очищеним а тіла були викинуті за вікно.
Декілька років потому
На місцевому ринку серед рядів товару сиділа дівчина. Вона мала порожній погляд, вдивлялася у землю і ніяк не реагувала на тих хто проходив поруч. Перед її прилавком зупинилися два хлопця-близнюка, вони оглянули товар із гори у низ і близнюк у чорному обладунку запитав у продавця
- Чудовий крам, чоловіче.
- Ким будуть цікавитися пани мої?
- Дівка.
Промовив близнюк у білому
- Дівка яка сидить під прилавком, вона виглядає чудово, звідки вона?
- Вона із...
Почав торгівельних
Близнюк у чорному вочевидь був незадоволений таким довгим часом на роздуми, тому знав із пояса невеликий циліндр, який був довший за його долоню, цю штуку він притулила до шиї торговця і запитав
- Чому ти не володієш відомостями про неї? А якщо вона хвора? Ти все одно її продаси комусь?
#430 в Фантастика
#134 в Наукова фантастика
#1801 в Фентезі
#222 в Темне фентезі
Відредаговано: 11.09.2026