глава 8

Піднявшись сходами на свій поверх, Гордіс побачив, що перед його дверима сидить Карелла. Вона була вся в сльозах. У Гордіса йокнуло серце.

— Карелло, що таке?? Що, рідна, ти чого? — він обійняв її, а потім довго дивився в її заплакані очі.

Коли вони переступили поріг квартири, він дав їй склянку води. Випивши її залпом, дівчина нарешті розповіла все, що сталося.

— Мене звільнили...

Сказавши це, вона ще сильніше заридала й притулилася до грудей Гордіса, ніби шукала в них укриття.

Обійнявши кохану, він ніжно сказав:

— Розкажи мені все. Що сталося?

— Рідний... Щось не так у цьому місті. Це не той Гаранаті, який я знала. Таке відчуття, що кожна людина, кожна цеглина будинку, кожна вулиця і кожне дерево щось знають і щось приховують... Я розповіла й показала те, що ми знайшли, і фотографії Карнаса начальству. Розповіла, що ми були там, що бачили, і про цю кляту касету!!! Вони почали мене розпитувати, а потім у якийсь момент приїхав Рагін...

Гордіс напружився.

— Рагін?!

— Ну так... І сказав, щоб я їхала додому й ні про що не переживала. А коли я приїхала додому й захотіла зайти в систему, щоб подивитися нові розслідування, мене просто не пустило. Гордісе, вони заблокували мій акаунт!!!

Вислухавши Кареллу, Гордіс замислився.

— Знаєш, Рагін і мені сказав те саме. Особливо після того, як я розповів йому про монету й показав її. Він сказав мені те саме. В його очах я прочитав ненависть і таємницю... Ніби він щось знає. І, найімовірніше, завтра на роботі на мене чекає те саме...

— Господи... — сказавши це, Карелла ще сильніше притулилася до Гордіса.

Наступного дня, коли Гордіс приїхав до лікарні, він навіть не здивувався, коли в його кабінеті його зустрів інший лікар.

Гордіс не влаштовував істерик. Він уже все зрозумів.

Здавши всі документи, він сів у машину й деякий час просто сидів, розмірковуючи, що йому тепер робити.

Раптом йому зателефонували.

— Так?

— Алло, Гордісе! Ти повинен терміново до мене приїхати. Бажано разом із Кареллою. Це дуже важливо!

Телефонував його давній приятель Балімор.

Гордіс одночасно зрадів, але всередині все стиснулося. Він відчував, що щось назріває. А що саме — одному Богу відомо.

Через годину Гордіс разом із Кареллою вже під'їхали до сірої дванадцятиповерхівки.

На вулиці стояв туман, від чого асфальт здавався мокрим і блискучим, а дерева у дворі нагадували привидів із довгими руками-гілками, простягнутими просто до тебе.

Усе це надавало тому, що відбувалося, якоїсь моторошної, трагічної атмосфери.

Коли вони зайшли до квартири Балімора, той одразу провів їх на кухню й пригостив чаєм.

Удома, крім нього та його вірного пса — вівчарки Ганса, — нікого не було. Дружина була на роботі, а діти з ними не жили, лише іноді приїжджали в гості.

Квартира була трикімнатною, з незвичайним дизайном.

Коли всі сіли пити чай, Балімор почав розповідь:

— Отже, як ти знаєш, я займався своїм проєктом. Але під час риття котловану ми знайшли цілий будинок!

Гордіс недовірливо подивився на нього.

— Уцілілий будинок. Ти можеш думати, що я збожеволів, але ось, подивися.

Він простягнув Гордісу фотографії, які встиг зробити.

На фото був виритий котлован, а з ями стирчав дах. Було видно й частину стіни.

— Коротше кажучи, я наказав своїй бригаді нічого не чіпати. Ми викликали всі служби. І все було б нічого... Якби не Рагін.

Гордіс і Карелла переглянулися.

— Він приїхав і почав говорити, що проєкту не буде. Сказав, що видасть мені нову землю під будівництво. Але, як ти розумієш, тепер ніхто навіть слухавки не бере. А сьогодні вранці мені на пошту прийшов лист. У ньому було сказано, що все... Я більше ніхто для них.

Балімор замовк, а потім гірко посміхнувся.

— І вони навіть не сказали, що це було. Що це взагалі могло бути? Як так сталося, що мене — одного з найвідоміших архітекторів — просто стерли?

Гордіс і Карелла сиділи в шоці.

Потім вони розповіли Балімору свою історію.

Коли все було сказано, а чай допито, друзі сиділи мовчки. Їм просто не було чого додати.

Усі троє розуміли: вони натрапили на щось надзвичайно важливе.

І раптом у тиші, мов грім, пролунав голос Карелли:

— Значить, ти, Баліморе, відкопав Будалар! Вони замітають сліди... Нам треба об'єднатися й дізнатися, через що все це сталося і що вони приховують!