Глава 5

Гордіс дивився перед собою і не міг повірити. Перед ними стояла та сама жінка зі сну — та сама жінка, яка приходила у своєму сонячному одязі до нього в кабінет тоді!

Вони з Карелою, заціпенівши від страху, дивилися на неї й не могли поворухнутися. Загадкова жінка просто стояла й дивилася на них, Поруч із загадковою жінкою стояло ще кілька людей: дівчина з дитиною, двоє чоловіків і двоє людей похилого віку.

Раптом вимкнена магнітола знову запрацювала сама собою. Знову почалися перешкоди, і знову пролунав той загадковий голос, який говорив крізь шум машин, що ламали чиєсь місто, створюючи жахливу атмосферу й доводячи хлопців до стану панічної атаки.

«У цей світлее свято, день народження, день народження, день народження… матері Будалара… матері Будалара… день народження… sarot sherben… sarot sherben…»

Раптом сталося непередбачене: компанія хлопців різко стала прозорою. Крізь них було видно вулицю — вони були немов проекцією!

Раптом по ним пішли перешкоди, як на старій касеті. Коли перешкоди зникли, замість них уже стояли інші люди, одягнені в дивний ритуальний одяг. Їхні обличчя були закриті масками з черепів якихось тварин. На головах у них були ореоли у вигляді сонця, а такі самі підвіски висіли на грудях. Їх було безліч — здавалося, вони заполонили весь простір!

У деяких у руках були палиці. На кінцях посохів були зображення сонця, зроблені із заліза.

Вони просто стояли й дивилися.

А потім — різко знову перешкоди, і все зникло, ніби цього ніколи й не було. Стрічка касети раптом вискочила з магнітоли, повністю зіпсувавшись.

Карела й Гордіс вийшли з машини. Озирнувшись на всі боки, вони просто сіли на краю дороги й пили воду, намагаючись прийти до тями.