Діти квіти
10
Ми сидимо за столом, раптом до мене зайшла сусідка, Тетяна Петрівна, постукала у двері, я відчинила і привіталася.
- Добрий день і тобі. Іє, а мій онук Любомир випадково не у тебе?
- У мене, сидимо за столом, він допоміг мені й моїм сестрам на городі..
Тетяна Петрівна зайшла у кухню, взяла руки в боки, похмуро подивилася на онука й сказала:
- У мене вдома багато роботи, а ти допомагаєш сусідам! Швидко додому!
- Бабусю, я і тобі допоможу, не хвилюйся, те, що ти мені сказала, я зробив. Ось вирішив допомогти дівчатам, вони ж самі усе роблять, а тобі дід допомагає і я, і мої батьки.
- Вони й без тебе впораються, і у них знайдуться помічники. Тобі уже пора іти.
Бабуся і онук пішли додому. Ох, і гаряча у Любомира бабуся. А ще я думаю чому це він мені допомагав, не вірю, що це просто так.
- Здається, що ти, Ія, сподобалася Любомирові, - сказала Ліза.
- Припини говорити дурниці!
- Ія, а чого б він допомаав нам? Це не просто так. Але ти не поспішай, ми його погано ще знаємо, - сказала Олеся.
- Я думаю, що Любомир хороший, він он нам допоміг, - сказала Зоя.
- Ага, не дивлячися на те, що Ія сказала, що не потрібно, - скептично сказала Рита.
Я от думаю, Любомир такий хороший чи хоче таким здаватися. Майбутнє покаже.
#1350 в Сучасна проза
Відредаговано: 08.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
