Діти квіти
9
Минув тиждень. Сьогодні субота, ми із дівчатами прибираємо на городі урожай, раптом до нас прийшов Любомир, він посміхається, насвистує мелодію собі під ніс.
- Привіт, дівчата. Хай Бог допомагає. А, може, і мені вам допомогти?
- Допоможіть, якщо маєте таке бажання, - відповіла Рита.
- Рито! - сказала я і уважно подивилася на сестру.
Любомир пішов додому, я подумала, що він пожартував, коли запропонував свою допомогу, але він повернувся із лопатою і граблями.
- Ія, ти, як найстарша, керуй, що потрібно робити.
Я уважно поглянула на Любомира й запитала приголомшено:
- А коли це ми з вами встигли перейти на "ти"?
- Вибачте, що не запропонував, серйозно сказав хлопець.
- Ія, та припини. Тобі двадцять один рік, думаю, що Любомир не набагато за тебе старший, - сказала Рита.
- Мені двадцять п'ять років.
- Ось бачиш, Любомир всього на чотири роки за тебе старший, буде дивно, якщо ви будете один на одну називати на "ви", - сказала Рита.
Ми подумали, що мої сестри праві, тому вирішили казати один одній ти.
Я хотіла, що не потрібно нам допомагати, але Любомир наполягав, тому ми працювали уп'ятьох. За це я погодувала його, він похвалив їжу, сказав, що така красива дівчина ще й смачно готує.
#1339 в Сучасна проза
Відредаговано: 08.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
