Під час обідньої перерви я, Марія і Христинка пішли у кав'ярню, зробили замовлення. Моїй подрузі 25 років, вона середнього зросту, повненька, має довге волосся, блондинка із блакитними очима.
Христина висока, струнка, має довге, густе волосся, брюнетка, у неї сірі очі, їй 28 років.
- Отже, дівчата, потрібно зшити костюм і сукню на весілля моїй двоюрідній сестрі і її нареченому. Завтра у нас субота, вихідний, тому вони прийдуть о дванадцятій годині дня до мене, будемо знімати мірки. Бажано, щоб ви теж були.
Марія подивилася на нас, я побачила у її погляді запитання, яке вона словами не сказала.
- Ви завтра зможете?
- Я зможу прийти, - відповіла я.
- Я теж прийду.
- Платять по десять тисяч гривень кожній.
Я приємно здивована, нам з сестрами гроші зайвими не будуть. Марія спостерігає за нашою реакцією. У Христини спостерігаються такі ж емоції на обличчі, як і у мене.
- Отже, ми домовилися, завтра зустрічаємося.
Далі поїли, потім повернулися до роботи.
Я увечері прийшла додому, радісна через те, що буду шити костюм разом з подругами й отримаю додаткові кошти, додому я прилетіла, наче на крилах. Вдома мене зустріли вечерею Ліза, Олеся і Зоя, зайшла у кухню.
- Привіт, дівчата. А де Рита?
- Не знаю, я їй додзвонитися не змогла, - відповіла Ліза.
Раптом мені подзвонив невідомий номер, я відповіла на дзвінок.
- Добрий вечір. Хто це?
- Добрий вечір. Ви Квітка Ія Дмитрівна?
- Так, це я, - трохи злякано відповіла я.
Щось мені не подобається цей дзвінок.
- Я телефоную із відділку поліції. Я Кажаненко Леонід Мирославович. Скажіть, Квітка Маргарита Дмитрівна ваша сестра?
- Так.
- Ваша сестра затримана, зараз у відділку.
- Кажіть адресу, я зараз приїду.
Слідчий сказав мені адресу і я вирушила туди, Лізі сказала, щоб вечеряла разом з Олесею і Зоєю без мене.