2

Зранку я прокинулася, почала готувати сніданок, у кухню прийшла Рита.

- Добрий ранок, сестро. Я допоможу тобі зі сніданком. 

- Я теж допоможу, утрьох ми швидше приготуємо, потім розбудимо Олесю і Зосю, - сказала Ліза.

Я не проти, адже утрьох дійсно швидше приготуємо. Ми одна одній допомагаємо по господарству. Раптом мій телефон задзвенів, я подивилася на монітор, написано : " мама", відповіла на дзвінок.

- Слухаю тебе, мамо.

- Аллооо, Ійка. Де ти гуляєш?! Додому.

Чую, що мама вже зранку нетвереза. 

- Дівчата, додому! - чую голос батька.

- Коли проспитеся перетелефонуєте, - кажу сердито я і кладу слухавку. 

- Знову мама і тато нетверезі? - запитала Рита.

- Так, вони.

Дзвінок повторився, але цього разу я просто відбила. Через те, що батьки п'ють, я і забрала сестер і переїхала, вони не знають, де ми живемо, зустрічалися з ними у місті, коли вони були тверезі, благали нас повернутися, обіцяли, що виправляться, але я їх знаю, тому ніхто не повернувся. 

Вони мають роботу, мама прибиральниця на заводі, а тато двірник. Вони Жанна і Дмитро, їм по сорок два роки. 

Я із сестрами приготувала сніданок, потім накрили, після цього я пішла будити Олесю і Зою.

Після сніданку я повела молодших сестер на зупинку, школярки сіли на шкільний автобус, а Рита - на маршрутку, сама я зайшла в іншу, в ту, яка йде в протилежний бік. 

Приїхала на роботу, зайшла в приміщення підприємства, охоронець записав, хто зайшов. У цеху зустріла свою подругу Марійку. 

- Привіт, Ія. Є до тебе пропозиція : моя двоюрідна сестра шукає людей, які зшиють для неї та її нареченого одяг, я сама не впораюся, мені треба помічниці. Я уже запропонувала нашій Христі, вона погодилася, але треба ще пара рук. Платять добре. Ти допоможеш нам?

- Допоможу. Коли ми зможемо почати роботу?

- На обідній перерві я, ти і Христя обговоримо усі деталі, а зараз час працювати.

Марія побігла на своє робоче місце, а я пішла на своє.