6

В подальшому розвитку подій я не брав активної участі хоча й був безпосереднім свідком всього того що згодом сталося. А трапилися насправді дивовижні речі. Віктор і Мирося почали помаленьку зближуватися. Почасти в цьому була й моя заслуга. Знаючи про нелегке фінансове становище в давньої приятельки я запропонував їй роботу офіціантки в своїй кав’ярні. Жінка без найменших вагань погодилася цю пропозицію, і це факти означало, що в нашому під’їзді вона затримається надовго.

А вже за кілька днів зателефонував друг та подякував за мою допомогу та підтримку нашої спільної товаришки. Так я зрозумів, що вони не лише продовжують спілкуватися, але роблять це регулярно, часто і вочевидь на найвищому рівні довіри. Невдовзі це підтвердила і моя дружина, яка проговорилася, що разом з Миросею вже кілька днів наводять лад в квартирі Віктора. Той мав незабаром завершити реабілітацію в шпиталі і повернутися додому.

З першими сніжинками зими в «Ласунці» відбулася знакова подія. Вперше за весь той час, що я її власник, у кав’ярні святкували весілля. Правда довелося це робити в підвалі, адже оголосили чергову повітряну тривогу і над містом знову загуркотіли вибухи зенітних ракет. Під цей своєрідний феєрверк військовий капелан повінчав двох друзів мого дитинства та юності. Незважаючи на такі неординарні обставини Мирося в простій сукні і Вітя зі своїм костуром виглядали просто неперевершено. Вони були шалено закоханими і безмежно щасливими.

В той же вечір наш дружній під’їзд відзначив одночасно дві події. Весілля двох сердець що врешті-решт, незважаючи на час та обставини, все ж знайшли одне одного і мій вранішній від’їзд на фронт. Здравиці на честь новоствореної сім’ї і побажання швидкої перемоги злилися в одне скромне святкування. Життя тривало і ми використовували кожну мить щоб відчути його неповторний і щемливо-солодкий смак.