5

Розмова ця не могла залишити мене байдужим. Під враженням від почутого я не стримався і цього ж таки вечора подзвонив до нашого спільного друга Віктора. Кількома фразами описав йому про свою сьогоднішню бесіду з Миросею й запропонував найближчими днями зустрітися та посидіти за дружньою кавою вже втрьох. Приятель якусь мить вагався а потім непевним голосом сказав що згідний, якщо на цей час у нього не з’являться якихось непередбачених перешкод для цього.

Що це можуть бути за непередбачувані перешкоди я прекрасно знав без зайвих пояснень давнього товариша. Так вже вийшло що і його життя складалося не найкращим чином. Хто в цьому винуватий тепер непросто визначити. Підозрюю що в своїх нещастях Віктор був в значній мірі винуватий сам. Хоч ми про це ніколи більше не говорили та я ніскільки не сумніваюся в тому що в глибині душі він і надалі продовжував кохати свою золотоволосу Миросю. Напевне саме через це почуття друг і не зумів звити собі сімейного гніздечка. Кілька нетривалих стосунків з жінками які ніколи не доходили до шлюбу. А дальше гірка самота, холодна одинокість яку приятель заливав оковитою.

Від остаточного падіння в прірву хронічного алкоголізму товариша, як це й не дивно, врятувала клята війна. З перших її днів чоловік кардинально змінив своє життя. Спочатку записався в територіальну оборону, а незабаром пішов добровольцем на фронт. Повоювати Віті довелося недовго. Десь через два місяці він потрапив під обстріл ворожої артилерії і отримав важкі поранення. Тривале лікування в шпиталі врешті-решт закінчилося тим, що приятеля відправили на реабілітацію в рідне місто. Тепер він заледве пересувається, і то при допомозі костура, та частенько жаліється на рану яка продовжує йому дошкуляти.

Я вирішив не тягнути кота за хвіст, а вже наступного дня організувати задумані спільні посиденьки. Подзвонив Миросі і попрохав прийти в «Ласунку» надвечір. Сам же, розібравшись з усіма побутовими справами, помчав в військовий санаторій де зараз набирався сил Віктор. Приятель дотримався своєї обіцянки, та по його розгублено-похмурому виразу обличчя неважко було здогадатися, що він побоюється зустрічі з тою котру вже стільки кохає. Мабуть переживає від того який буде мати вигляд у її очах зі своїм костуром, хоча й прямо не хоче про це говорити.

Щоб підбадьорити друга я буденним тоном кажу:

– Бачу ти все краще й краще ходиш. Не далекий той час коли вже й танцювати зможеш.

Чоловік лиш сумно зітхає проте в його очах на мить зблискує бешкетні вогники. Мої слова досягли мети і приятель вже зі значно більшим ентузіазмом прямує до мого авто. За якісь півгодини ми паркуємося неподалік «Ласунки». Потім неспішно проходимо в приміщення кав’ярні. Мирося вже на місці. Жінка сидить за столиком і задумливо дивиться у вікно. Ми встигаємо майже впритул коли вона нарешті помічає нашу появу. Схопившись давня подруга кидається на зустріч і за мить Віктор опиняється в її гарячих обіймах.

Минає немало часу поки бурхливі емоційні привітання не перетворюються на спокійну врівноважену бесіду. Перекинувшись з друзями ще кількома спогадами далекого минулого я під вигаданим приводом залишаю їх одних. Їм є про що поговорити і в цій розмові я безсумнівно буду зайвим. Нехай обміняються розповідями про свої невдалі життя і можливо кожен для себе зробить якийсь висновок. Я ж змушений повернутися до свого невеличкого бізнесу якому все ще конче бракує кмітливої офіціантки.

Повернувшись до столика Віктора і Миросі я зрозумів, що не даремно дав їм можливість порозмовляти віч-на-віч. Просвітлілі вирази їхніх обличь переконливо свідчили, що відверті зізнання, які тут вочевидь пролунали, пішли обидвом на користь. З власного досвіду знаю, що особисті проблеми стають суттєво легшими коли ними поділишся з близькою людиною. А моральна підтримка та щире співчуття давнього друга додає чималу кількість оптимізму та впевненості і твоїй свідомості.

Ці мої здогадки підтвердилися вже того вечора коли Вітя попрохав мене підвезти його не до санаторію, а до власної квартири в нашому під’їзді. Чомусь мені здалося що імпровізована вечірка, яка розпочалася в моїй кав’ярні, матиме продовження в помешканні друга. І на цей раз на ній будуть присутні тільки двоє, а на мене вдома чекає кохана дружина з вечерею і улюблений серіал в телевізорі.