3

Можливість ця настала навіть скоріше чим я міг собі уявити. Трапилося це вже наступного ранку. Я саме збирався на роботу і тільки но вийшов зі своєї квартири як почув до болю знайомий голос позаду себе:

– Доброго здоров’я, Руслане!

Я оглянувся і побачив за кілька кроків від себе Миросю. За той час що ми не бачилися вона доволі помітно змінилася. Не те щоб постаріла, скоріш стала більш зрілою. Трішки поповніла однак все ж зберегла стрункість фігури. Під очима з’явилися перші натяки на зморшки та обличчя не втратило своєї вроди. Ну а найголовніше колишня приятелька радикально перефарбувала волосся і з золотаво-пшеничного воно тепер стало яскраво-рудим й значно коротшим чим було раніше. Однак не зважаючи на всі ці відмінності я відразу впізнав нашу подругу дитинства.

– Привіт! – промовляю я відзначивши що Мирося одягнута в стильне блакитне плаття, одяг який вона в юності терпіти не могла.

– Давно ми бачилися, – мовить жінка і несподівано пропонує. – Я скучила за тобою. Хотілося б десь посидіти разом та від душі погомоніти.

– Тоді давай зустрінемося надвечір, десь так о шостій годині, у нашій улюбленій кав’ярні, – без вагань погоджуюся я.

– А вона ще існує? – дивується Мирося.

– Так, – коротко відповідаю я – І випічка, морозиво та кава там так само смачні як і раніше.

– Тоді я неодмінно прийду.

Ми прощаємося і я поспішаю на роботу. Місце моєї праці знаходиться в тій самій кав’ярні, про яку тільки-но йшла мова. Стара подруга цілком справедливо здивувалося коли почула що вона проіснувала весь цей час. Цього б точно не трапилося як би я не доклав своїх титанічних зусиль для її порятунку. Кілька років тому колишні власники закладу збанкрутували і виставили приміщення «Ласунки» на продаж. Зібрані заощадження і отриманий кредит дозволили мені викупити кав’ярню і стати її повноправним господарем.

Цей день видався для мене доволі напруженим тож про майбутню зустріч я практично не думав. Невідкладних справ набралось чимало: з’їздити в мерію щоб підписати деякі документи, навідатися до постачальників щоб зробити замовлення на наступний місяць, провести співбесіду з претендентами на місце офіціантки. У всіх цих клопотах не помітив як непомітно підібралося надвечір’я. І тільки коли осіннє сонечко добралося до обрію я нарешті згадав про прихід Миросі. В голові промайнула думка, що варто було б запросити на імпровізовану вечірку і Віктора, та часу на це вже не було. У мене знайшлися лічені хвилини щоб поправити краватку і причесати розкуйовджену чуприну.