8 березня!

На календарі вже весна. Сонячні промені прориваються крізь засніжені двері та вікна аж до самого серця.

- Нарешті тепло, нарешті сонечко! А як легко стає на душі…, - подумала Наталя, дивлячись на прекрасне пробудження усього живого.  Хоча, по правді сказати, дівчина ніколи не любила  весну, та цього року  вона змінила її життя…

Розділ 1

   Погода обіцяла хороший настрій на весь день, а це було дуже потрібно Наталі, адже сьогодні 8 березня – свято, якого з нетерпінням чекають усі жінки, і яке діяло на дівчину трохи не так, як на всіх. Вже протягом кількох років ніхто не дарував Наті ні квітів, ні подарунків, ну хіба що на роботі усім співробітницям керівництво роздавало тендітні тюльпанчики. Ось і все восьмиберезневе диво…

   З думкою про те, що для дівчини сьогоднішній день буде таким, як завжди, Наталя поспішала на роботу. Перевіряючи в органайзері список справ на тиждень, не помітила, коли до неї хтось привітався.

   ­ - Привіт, дівчино! Куди так поспішаєш? Біжиш на роботу? – з цікавістю запитав Влад.

   «Влад… Дивний трохи хлопець,- думала Ната. Стільки років знайомі, а чомусь тільки останнім часом він почав цікавитись моїм життям: куди йдеш? Як справи? Як день пройшов? Можливо, це не просто так…»

   - Привіт, Владе. Так, на роботу. Щось задумалась і не помітила тебе,- усміхнулась дівчина.

   - Вітаю тебе зі святом! Бажаю бути щасливою і коханою! – з таємничим поглядом сказав Влад. – Які плани на сьогодні?

   - Та, ніби, ніяких. Попрацюю і ввечері додому, можливо сьогодні швидше з роботи відпустять з нагоди свята.

   - Ого, так зовсім не добре. Треба трохи відсвяткувати твій жіночий день. З подругами нікуди не збираєтесь?

   -  Та ні, кожна має свої справи, а я не хочу нікому заважати.

   - Тоді маю до тебе пропозицію. Давай сходимо кудись на природу, щось смачненьке зготуємо і вже краще, ніж вдома сидіти.

   - Дякую за запрошення, але це якось несподівано. Я навіть не знаю, - відповіла Наталя. – Як це буде виглядати? Ми ж з тобою просто знайомі, а це буде мати вигляд побачення.

   - Чому ти думаєш про таке? Просто гарна погода, такий сонячний день, а ти якась така сумна, чи то задумана, от і захотілось тебе кудись запросити, просто поспілкуватись,- відповів хлопець.

   - Я подумаю, - сказала Ната, а в самої думки в голові вже забули про 8 березня, про роботу та й взагалі про все на світі. Зараз там був Влад… Наталя придивлялась до нього: що це він задумав? Невже просто так? Чи може є якийсь підтекст? Але, як то кажуть, якщо не спробуєш, то і знати не будеш.

   - Добре, - відповів хлопець. – Я напишу тобі (о, велика сила соцмереж), а ти вже скажеш, що надумала. Гарного дня!

   - Дякую. І тобі!

   - Так Наталю, спокійно, тримай себе в руках, - сказала по телефону подруга Юліана, якій дівчина розповіла про зустріч із Владом. – Я взагалі не розумію, чому ти вагаєшся. Може вже достатньо часу пройшло після того, як ви з тим козлом Денисом розійшлися? Скільки ти будеш уникати чоловіків?

   - Та який Влад чоловік, він мій одноліток. І 28 ще не вирок… Ти вже зробила мене старою дівою. Просто не розумію, для чого йому це потрібно. Всюди так багато цікавих, красивих і молодших дівчат, які так і мріють про стосунки, що самі готові кинутись хлопцеві на шию. А я взагалі не маю бажання з кимось зустрічатись, мені попередніх трьох років достатньо, які пройшли з Денисом не як у стосунках, а як у якійсь в'язниці, – згадуючи минуле, відповіла Наталя.

   - Але ж тобі ніхто і не говорить про стосунки. Він тебе просто запросив поспілкуватись. Це ще нічого не означає. А можливо, ти дійсно йому подобаєшся, в цьому нема нічого поганого. Ти добре подумай, щоб потім не жалкувати, а я побігла, бо не встигаю на маршрутку. Ввечері подзвоню. Бувай, - і Юліана відключилась.

    Прийшовши на роботу, Ната хотіла, щоб день швидше закінчився, обдумати пропозицію Влада і прийняти правильне для неї рішення. Але дні вихователя у дитячому садочку і так проходять зі швидкістю блискавки, бо дітки ніколи не дадуть засумувати, та й часу на інші думки, крім опіки своїх вихованців, не залишається.

   Традиційно, усі жінки отримали від керівництва по весняній квітці. Під час обіднього дитячого сну посиділи за кавою з тортиком і день добігав свого завершення.

   По дорозі додому Ната намагалась скласти свої думки в єдине ціле, як кубик Рубика, але чомусь в неї зовсім не виходило. Єдине, що може її підштовхнути до правильного рішення, це розмова з мамою. Цікаво, що вона їй порадить? Хоча, дівчина майже ніколи не обговорювала з найріднішою людиною своє особисте життя, а коли й траплялась подібна розмова, то мама не радила, а критикувала. Що ж, її можна зрозуміти, адже сама розлучилась з батьком Наталі вже дуже давно і вважала, що всі чоловіки – це марна трата часу, енергії і любові, яку можна віддавати своїм рідним та друзям, але аж ніяк не людям протилежної статі. Та все ж, дівчина вирішила поговорити з мамою.

   - Матусю, я вдома! - крикнула Наталя ще з коридору. 

   - Добре, що прийшла, боя збираюсь в гості до тітки Олени. Будемо святкувати 8 березня, - сказала мама. - А в тебе є плани на сьогоднішній вечір?

   - От якраз про це я хотіла з тобою поговорити. Мене Влад запросив на природу, - промовила тихо Ната. - Що скажеш?

   - Чекай, це той Влад, чиї батьки зі мною працюють?

   - Так, це він, мамо.

   - Ну, він гхороший хлопець. Можеш сходити, розвіятись, - з легкістю відповіла матір і почала збиратись в гості до подруги.

   Наталя стояла шокована, бо знала, як її найрідніша негативно ставиться до чоловіків, а тим більше до залицяльників дівчини, а тут так просто все вийшло, і без сварки, що часто супроводжувалися розмовами про мужчин. 

" Ну що ж, може дійсно послухати і Юліану, і маму? Я нічого не втрачаю, стосунків не хочу, а час цікаво провести і поспілкуватись - це якраз те, чого мені давно не вистачало", - подумала дівчина і написала Владу.