Дружина за викликом

2.

— Я добровільно погодилася на побачення з людиною, яка має легальний доступ до бормашини, — повідомила Ліда, виловлюючи паличками шматок курки з картонної коробочки. — І знаєш що? Це було найадекватніше рішення за останній рік.

Андрон Соколовський скептично примружився, не відриваючись від спроб підчепити слизький рол з вугром. Вони сиділи на підлозі його вітальні, розклавши вечерю на скляному журнальному столику. Звична п'ятниця. Жодних фальшивих скандалів, жодних вистав.

— Стоматолог, Лідко? Серйозно? — він нарешті відправив рол до рота і вказав на неї паличкою. — Ти ж усвідомлюєш рівень його професійної деформації? Він же буде аналізувати твій прикус під час поцілунку. Або гірше — почне рахувати пломби.

— Він не такий. Він... нормальний, — Ліда відкинулася спиною на диван. — Ти б бачив мене в коридорі клініки. Я подумки вже склала заповіт. У мене ж у голові як: якщо лікаря звати Борис Науменко, це автоматично передбачає наявність густих брів, сивини, товстої рогової оправи та звички читати мораль про шкоду солодкого.

— А натомість?

— А натомість заходжу в кабінет, а там стоїть чоловік, високий блондин  років тридцяти з невеликим. У темно-синій хірургічній формі, яка сидить так, ніби її шили на замовлення. І головне — ніякого моралізаторства. Він прямо сказав: «Читання нотацій людині, яка не може відповісти через слиновідсмоктувач, — це нечесний прийом».

Соколовський гмикнув, наливаючи собі соєвий соус.

— Дешевий медичний пікап. І як він виманив тебе на побачення? Запропонував безкоштовну анестезію?

— Написав свій особистий номер на звороті рецепта на знеболювальне, — Ліда не змогла стримати задоволеної усмішки. — Логічно, без зайвих ігор. Сказав, що залишає номер тільки тим пацієнткам, у кого пульс не підскакує до ста двадцяти від вигляду стоматологічного дзеркала.

Андрон відклав палички і уважно подивився на неї.

— Тобто він спокійний, ідеально випрасуваний і робить усе правильно? Лідко, послухай мене як чоловіка. Якщо він у тридцять з гаком років такий бездоганний — у нього в підвалі точно захована колекція забальзамованих голубів. Нормальні люди мають недоліки.

— Його єдиний недолік у тому, що він занадто правильний для такої катастрофи, як я, — Ліда знизала плечима. — Але я хочу спробувати. Знаєш, пожити життям, де чоловік сам розв'язує свої проблеми, а не ховається від них за моїми фальшивими довідками про вагітність. Це так... освіжає.

Вона сказала це без жодного докору, просто констатуючи факт. Соколовський покрутив паличку в пальцях, дивлячись на неї з примруженим, аналітичним інтересом.

— Ну, якщо тобі не вистачає нудьги та графіків профілактичних оглядів — удачі. Тільки не приводь його сюди. Я не буду підтримувати світську бесіду про запалення ясен.

— Постараюся якось пережити цю втрату. А як щодо тебе? — Ліда потягнулася по серветку. — Плануєш взяти тайм-аут чи вже підібрав нову жертву на наступний тиждень? Тільки не кажи, що знову знайшов когось із планами на спільну теракотову вітальню.

Соколовський незворушно взяв ще один рол.

— Жертви не буде. Тому що я зустрів жінку, яка ідеально вписується в мою систему координат. Жодних віталень.

Ліда завмерла.

— Минуло менше доби. Ти її що, алгоритмом у Tinder згенерував?

— Усе набагато прозаїчніше. Кав’ярня, ранок. Я розлив еспресо на її макбук, — Андрон задоволено всміхнувся, ніби повідомляв про виграш у лотерею. — Її звати Лія. Працює в IT.

— І вона тебе не вбила?

— Вона назвала мене криворуким інфантилом, змусила миттєво оплатити хімчистку чохла і прямо заявила, що інститут шлюбу — це просто економічна змова банків, щоб легше видавати спільні іпотеки.

Ліда повільно кліпнула.

— Тобто вона…

— Абсолютно цинічна, незалежна і категорично не зацікавлена в спільному майбутньому. Вона сказала, цитую: «Стосунки — це лише контракт на сумісне проведення часу, який можна розірвати в будь-який момент без пояснення причин». Лідко, вона геніальна.

Ліда дивилася на нього, намагаючись знайти на обличчі друга хоч краплю сарказму, але Соколовський здавався абсолютно, непробивно задоволеним. І чомусь замість логічного полегшення вона відчула ледь вловний укол роздратування. Логіка підказувала: це ж ідеально. Андрон знайшов жінку, з якою йому більше не знадобляться послуги «дружини за викликом». Її совість тепер чиста.

— Звучить як джекпот для емоційного соціопата, — щиро резюмувала вона. — Я рада за тебе. Серйозно. Можливо, тепер мій телефон не дзвонитиме о сьомій вечора з криком «Рятуй, вона хоче завести мопса!».

— Саме так. Ми з Лією на одній хвилі. Жодних драм, жодних марних очікувань, — Андрон підняв бляшанку з темним пивом. — Отже, виходить цікава картина. Ти тепер зустрічаєшся з ідеальним стоматологом, а я — з ідеальною цинічкою. Ми що, подорослішали?

— Жахлива перспектива, — Ліда чокнулася з його бляшанкою своєю пляшкою мінералки. — Будемо ходити на подвійні побачення. Обговорюватимемо ключову ставку Нацбанку та якість зубних імплантів.

— Я краще погоджуся на добровільну лоботомію, — рівним тоном відповів Соколовський. — До речі, покажи мені цього свого Бориса. У вас же є переписка? Дай я гляну на його орфографію. Якщо він використовує більше одного смайлика на речення — це медичний діагноз, Лідко.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше