1.

**Андрон** 

— Алло, ну ти де? — сказав Андрон, підносячи телефон до вуха. На іншому кінці лінії відгукнувся знайомий голос, і чоловік відчув, як тягар з плечей спав. Ліда завжди була готова до таких ігор. 

— В ліфті застрягла. Уявляєш? Просто халепа якась, — обурилася Ліда. 

— Ой, ти бідося. Як знав, що ти кудись встрягнеш, — розізлився Андрон. Його план руйнувався на очах. Як він тепер відшиє цю модельку. 

— Тоді сам все розгрібай. Зі своєю моделькою, — буркнула Ліда. 

— Не дуйся. Ти ж у курсі, що ніхто краще тебе не впорається. 

— Ну звісно. Через це ми й досі одружені. — Не тільки. 

— То мені одразу скандал закотити чи влаштувати прелюдію? — поцікавилася Ліда. 

— Побачиш по ситуації. 

— Гаразд. Сподіваюся що скоро буду. Андрон повернувся до зали, де на нього чекала Кет. Його нова дівчина. Дуже набридлива й недалека дівчина. Яка за три тижні їх стосунків виснажила чоловіка на пів життя. 

— Ти знаєш, я завжди мріяла про подорож до Парижа, — сказала Кет, грайливо поглядаючи на нього з-під вій. 

— Уявляєш, ми гуляємо по Сені, закохані, під зоряним небом... 

    Ще цього не вистачало. Вона вже плани на майбутнє будує. Андрон усміхнувся, але його думки були далекими. Він відчув, як напруга наростає в грудях. Чорти б взяли цю Лідку. Де її носить? 

— Я просто вважаю, що ти міг би трошки більше уваги приділити моїм бажанням, — продовжила Кет. 

— Що ти маєш на увазі? 

— Ну, наприклад, минулого тижня всі мої подруги отримали дорогі подарунки. Я теж хочу щось особливе! 

— А що саме ти хочеш? 

— Я бачила одну класну сумку в магазині. Від Тіффані. Вона коштує не дуже дорого, але виглядає неймовірно! 

— Добре. Спробую щось вигадати. 

— Дякую пупсику. Кет встромила у нього свої довгі доглянуті нігті. Яскраво червоного кольору. 

Андрон ніколи не вмів відмовляти жінкам. Ще у першому класі він пообіцяв дівчинці яка йому подобалася подарувати дорогий шкіряний гаманець. Й він все зробив для цього. Якби ж від Кет вдалося відкупитися сумкою. 

Андрон вже трохи заспокоївся й почувався розслаблено, коли раптом двері відчинилися, і в кафе й нарешті зайшла Ліда. 

Сьогодні вона виглядала бездоганно: її червоне плаття облягало струнку фігуру, а волосся вільно спадало на плечі. Вона миттєво помітила Андрона та Кет, і в її очах спалахнула іскра, яка обіцяла справжнє шоу. Андрон відчув, як серце закалатало, коли дівчина, здавалося б, випадково підійшла до їхнього столика. Вона зупинилася, спершу глянувши на Кет, а потім на Андрія, і її обличчя прояснилося з іронічною посмішкою. 

— О, Андрію! Не можу повірити, що ти святкуєш нашу річницю з кимось іншим, — сказала вона, намагаючись звучати максимально образливо. Слова, наче гострі леза, пронизали атмосферу. Кет, яку ця ситуація явно здивувала, намагалася зберегти спокій, але в її очах проступило нерозуміння. 

— Я... я просто... — намагалася витиснути з себе Кет, але Ліда, не даючи їй можливості заговорити, продовжила: 

— Не хвилюйся, мила, я не збираюся забирати його у тебе. Хоча, можливо, це ти повинна побоюватися, що він знову потрапить під мій чарівний вплив, — з іронією промовила Ліда, й поклала руку на чоловіка. 

Андрон намагався втрутитися, але усвідомлення, що це все частина вистави, відчувалося як приємна, але небезпечна гра. Ліда сіла поруч з ним, сповнена впевненості, і продовжувала: 

— Я завжди знала, що ти не зможеш жити без мене, — прошепотіла вона, нахилившись ближче, і в її голосі звучало щось між жартом і серйозністю. 

— Андрон, як це розуміти? — з широко розплющеними очима запитала Кет. 

— Як хочеш, так і розумій. Хоча ви модельки навряд здатні до самоаналізу, — Ліда показала на свою скроню. 

— Можливо, тобі варто залишити нас у спокої? І не заважати нам? — зухвало запитала Кет, намагаючись взяти ситуацію під контроль, але її голос тремтів від емоцій. 

Ліда лише усміхнулася, мовляв, це ще не кінець. Потім обійняла Андрона й поклала свою ногу на його коліно. Кет це збісило й вона витріщилася на Андрона. 

— Хто ця нахаба? Андрон? 

— Я його дружина. Вже як три роки. Але ти знаєш кицю, це не проблема. У нас вільні стосунки. Тому можете продовжувати ваші посиденьки. Все одно врешті він повернеться до мене й до наших дітей, — промовила Ліда й взяла шматок запеченої риби. 

— У вас є діти? — Кет мало не вдавилася шампанським яке пригубила. 

— Ну звісно. Чотири синочки й лапочка дочка. — Андрон це правда? — Кет була явно у шоку. 

— Так, правда. На жаль, — чоловік опустив голову. 

— Козел кінчений. Ненавиджу тебе, — крикнула Кет й взявши келих з шампанським хлюпнула в обличчя Андрону. 

— Ей, ти що робиш тупа курка? Мого мужика ображаєш? — Ліда піднялася з місця й почала наступати на Кет.

— На себе подивись. Сучка драна, — прокричала моделька.