Глава 10 Після бурі

Бальна зала нагадувала вулик, у який кинули розпечене каміння. За тисячами витончених масок ховалося найчистіше задоволення: ніщо так не тішило імператорську знать, як чужий крах на очах у всіх.

Гості збивалися в невеликі гуртки, гарячково перешіптуючись. Навколо тільки й чулося: «Ви бачили це?», «Колишній?! Майбутня принцеса встигла стати жінкою?», «А її манери... Вона ж просто неотесане дівчисько з вулиці!»

Каел стояв посеред розкішної зали, відчуваючи, як під парадним мундиром плавиться шкіра від стримуваного гніву. Його вогонь, який ще донедавна слухняно мовчав завдяки цій настільки ж дивній, наскільки й нестерпній дівчині, зараз люто бився у венах. Проте гнівався він не так на Вікторію — чорт забирай, вона зіграла свою роль ідеально, — як на самого себе за те, що купився на цю бездоганну імпровізацію і втратив контроль.

— Яка прикрість, — пролунав поруч дзвінкий, м'який і наскрізь фальшивий голос.

Леді Мірелла з'явилася біля нього практично нізвідки, наче привид. У її погляді читалося співчуття, хоча плечі злегка тремтіли від ледь стримуваного тріумфу. Вона зробила плавний крок ближче, так, щоб аромат її дорогих парфумів затьмарив запах озону і гніву навколо принца.

— Каеле, любий, я ж казала тобі: твій вибір — помилка, — Мірелла обережно торкнулася його рукава пальцями, вкритими мереживними рукавичками. — Вона ж зовсім не створена для двору. Дика, нестримна, вкрита темними таємницями з минулого... Це ж ганьба для імператорського дому.

Мірелла підняла на нього очі, переповнені «відданістю», і додала м'якше:

— Ти ж знаєш, я б ніколи не дозволила собі подібного на твоїх очах. Наш союз завжди був ідеальним — за розрахунком, без сюрпризів, із повним розумінням обов'язку кожного... Може, варто закрити очі на це непорозуміння, поки не пізно?

Каел повільно перевів на неї погляд. Його золоті очі з вертикальними зіницями були такими холодними, що Мірелла мимоволі відступила на пів кроку назад, відчувши справжній мороз по спині.

— Дякую за турботу, Мірелло, — його голос пролунав низько й небезпечно рівно. — Але моя наречена — моя проблема. І навіть у такому стані вона цікавіша за будь-кого іншого в цій залі. Залиш свої поради для когось іншого.

Мірелла закусила губу, відчуваючи, як у крові розливається отрута образи. Вона різко розвернулася і зникла в натовпі.

Тим часом, притулившись плечем до колони, за всім цим спостерігав Люціан. На його губах грала тонка, ледь помітна усмішка хижака, який бачить, як суперники самі заганяють себе в пастку.

«Чудово, — подумав кузен, крутячи в пальцях келих. — Дівчисько виявилося куди норовливішим, ніж здавалося. Каел злиться, двір гуде від пліток. Саме час зробити маленький хід у відповідь».

Люціан кивнув своєму вірному слузі — мовчазному, непомітному чоловікові в сірому камзолі, який завжди з'являвся там, де його найменше чекали.

— Знайди нашу дорогу «принцесу», — тихо наказав Люціан, не дивлячись на слугу. — Вона побігла у східне крило. Віднеси їй пляшку гарного заспокійливого вина, чисту суху хустинку і передай, що Його Високість Люціан глибоко співчуває її нервовому зриву через деспотизм майбутнього чоловіка... І додай, що, якщо їй знадобиться допомога, мої двері завжди відчинені.

Слуга мовчки вклонився і зник за важкими портьєрами.

Люціан знову перевів погляд на розлюченого Каела й задоволено примружився. Вечір закінчувався, і зерна сумнівів уже були посіяні.

У невеликому приватному кабінеті імператора, куди не долинав гуркіт бальної музики й перешіптування пліткарів, панувала напівтемрява. Густі оксамитові штори на вікнах затуляли нічне місто, а в каміні м'яко потріскували поліна, залишаючи по собі затишний запах ялівцю та гарячого попелу.

Імператриця Серафіна сиділа в глибокому кріслі біля вогню, повільно помішуючи срібною ложечкою остиглий чай. На її обличчі грала лагідна, майже материнська усмішка, яка чудово приховувала справжні думки. Скандал року в бальній залі був їй на руку — чим більше хаосу навколо спадкоємця трону, тим простіше прокладати власний шлях до влади.

Імператор Валеріан стояв біля столу, розглядаючи мапу імперії. Його обличчя залишалося кам'яним, хоча між сивими бровами залягла глибока зморшка.

— Твій син знову демонструє відсутність контролю, Валеріане, — м'яко, але з ледь помітною отрутою в голосі порушила тишу Серафіна, піднімаючи погляд на чоловіка. — Усі гості тільки й говорять про те, як ця зухвала дівчина влаштувала публічну істерику, звинуватила спадкоємця трону в деспотизмі та облила його дорогим вином. Каел уже був готовий спалити палац. Невже ти дозволиш йому й далі ганьбити імператорський дім цим... стихійним лихом?

Валеріан повільно підняв свій важкий золотий погляд на дружину.

— А ти справді думаєш, що він вибирав її самостійно, Серафіно? — у голосі старого дракона пролунав глибокий гуркіт. — Цей шлюб потрібен імперії для спокою на кордонах, і Каел виконує свій обов'язок, хай і вкрай незграбно.

Серафіма ледь помітно звузила очі, ховаючи за чашкою чаю холодний блиск задоволення. Її зовсім не хвилювали кордони чи обов'язки — їй було вигідно, щоб Каел почувався слабким, щоб його дратівливість і необачність відштовхнули від нього старійшин і радників. Ця дика дівчина з вулиці була ідеальним інструментом, щоб дискредитувати спадкоємця в очах двору.