Глава 9 Блискучий прийом ідеальної катастрофи

Велика бальна зала імператорського палацу сяяла тисячами магічних вогників, що відбивалися у дзеркальних стінах та розкішному полірованому паркеті. Як на зло, тут зібралася вся вища знать імперії: графи в розшитих мундирах, дами у пишних шовкових сукнях, радники з обличчями професійних гравців у карти й дипломати, готові продати власну ж матір за гарну знижку.

Вікторія Арден стояла біля високого вікна, попиваючи легке ігристе вино, і спостерігала за цим театром лицемірних масок.

На ній була нова сукня — темно-бордова, глибокого відтінку стиглої вишні, з довгим шлейфом і витонченим корсетом, що все одно намагався зламати її низьке родове походження через ребра. Волосся було зібране у високу зачіску, з якої навмисно вибивалося кілька неслухняних пасом. На шиї тьмяно поблискував той самий заборонений медальйон, хоча леді Селеста ледь не знепритомніла, коли побачила його біля самого серця «нареченої».

Поруч стояв Каел — бездоганний, холодний, у парадному мундирі з золотими аксельбантами та імператорським гербом на грудях. Його погляд час від часу ковзав натовпом, контролюючи кожен рух присутньої маси.

— Ти тримаєшся занадто прямо, — тихо прошепотів він, не повертаючи голови до неї. — Посміхайся. Міністр фінансів зараз дивиться прямо на нас і намагається прикинути, скільки коштують твої сережки.

— Нехай не хвилюється, — так само тихо, з ідеальною світською посмішкою на вустах озвалася Вікторія. — Я вкрала їх у минулому житті абсолютно легально. Можливо, навіть у нього... До речі, он туди йде твоя улюблена Мірелла. Мені підігріти її до вистави?

І справді, крізь натовп до них наближалася леді Мірелла. У своїй розкішній блакитній сукні вона виглядала як крижана королева: ідеальні манери, холодна краса і погляд, сповнений ледь прихованої зневаги. Поряд із нею крокував Люціан, задоволений і сповнений отруйних очікувань.

— Дорогий Каеле, — голос Мірелли дзвенів, як кришталь на морозі. Вона зупинилася за кілька кроків, роблячи витончений реверанс. — Вітаю з заручинами. Змушена визнати, ми всі вражені твоїм... несподіваним вибором. Пані Арден виглядає дуже... незвично для імператорського двору.

Вікторія зробила крок уперед, перевершуючи всі стандарти світської ввічливості. Вона широко, майже по-родичівськи тепло посміхнулася й простягнула руку.

— О, леді Мірелло, ви надто добрі! Знаєте, я й сама щоранку дивуюся, як мене сюди занесло, — Віка зобразила легке розчулення, ледь не чіпляючи суперницю шлейфом. — Але Каел наполягав, стверджуючи, що без мого дикого шарму в цьому замку занадто нудно. Правда ж, любий? — вона кинула на принца солодкий, занадто награний погляд.

Каел ледь помітно кивнув, відчуваючи, як план тріщить по швах ще до того, як вони дійшли до точки кипіння.

— Справді вражаюче. — Люціан примружився, насолоджуючись ситуацією. — Кажуть, кохання сліпе, але щоб настільки... Скажіть, пані Арден, як ви справляєтеся з його суворим характером? Ходять чутки, що з ним неможливо витримати й години.

Вікторія відчула, як у крові закипає азарт. Вона підняла келих із вином, зробила великий ковток і раптом... трохи похитнулася, спираючись рукою на плече Каела. Рух був настільки природним, що навіть пильні шпигуни Люціана не помітили фальші.

— Ви маєте рацію, Ваша Високосте! — голос Віки став трохи голоснішим, привертаючи увагу найближчих гостей. — Цей чоловік — просто нестерпний!

Каел на секунду завмер. Попереднього сценарію «ми вимагаємо провінцію» вони не обговорювали — Вікторія вирішила імпровізувати.

— Ти ж обіцяв мені гори золота і свободу! — раптом на повний голос заявила вона, дивлячись на нареченого з відвертим розпачем у бурштинових очах. — Змушує слухати розмови про державну скарбницю! Те й робить, що контролює кожен мій подих! Я так втомилася...

Навколо них почали замовкати розмови. Кілька придворних обернулися, з цікавістю спостерігаючи за сценою. Мірелла задоволено примружила очі.

— Вікторіє, здається, ти перебрала вина, — холодно процідив Каел, і цього разу його роздратування було абсолютно справжнім. Його погляд потемнішав, а голос втратив колишню м'якість.

— Не наказуй мені! — спалахнула вона, випнувши груди. — Ти такий самий, як і всі ці лускаті аристократи! Тільки й знаєш, що командувати! Краще б я залишилася зі своїм колишнім... принаймні він не намагався перетворити мене на шматок інтер'єру для свого палацу!

У залі запала мертва тиша. Навіть оркестр ледь зменшив гучність музики. Слово «колишній» пролунало в імператорській залі як удар блискавки. Для придворних це був скандал століття.

Каел різко зробив крок до неї, сталевою хваткою перехопивши зап'ястя. Вогонь усередині нього, який він так довго тримав під замком, раптом шарпнувся зсередини, реагуючи на її провокацію.

— З яким, до біса, колишнім?! — проричав він уже без жодної гри, дивлячись їй просто в очі. У його золотих зіницях спалахнула справжня пожежа. — У тебе хтось був до мене?!

Вікторія спершу хотіла продовжити гру, але від його реального, непідробного гніву її власні емоції вибухнули на повну. За межами замку ніколи не сміялися з неї так публічно.

— А тобі яке діло, ящірко переросла?! — вона різко висмикнула руку, перекинувши залишки вина з келиха просто на його бездоганний мундир. — Хоч би й був! Принаймні він не був таким самозакоханим тираном, який купує собі дружин контрактами!