Глава 8 Уроки виживання для леді

Величезна бальна зала східного крила пахла воском, старим паркетом і чистим роздратуванням. Посеред цього храму придворного лицемірства стояла Вікторія Арден. Сукня з тугою шнурівкою немилосердно тиснула на ребра, а в очах читалося тверде переконання, що вбивство головної розпорядниці покоїв мало б класифікуватися як необхідна самооборона.

Леді Селеста стояла за кілька кроків, тримаючи в руках товстий згорток паперу так, ніби це був смертний вирок, — що, загалом, втекло недалеко від істини. Її ідеально зачесане волосся не розпадалося ні на міліметр, а крижаний погляд ковзав по Вікторії з таким виразним жалем, наче перед нею стояла дика кобила, яку випадково затягли до королівської стайні.

— Пані Арден, — голос леді Селести міг би заморожувати річки в розпал літа. — Ваша хода нагадує пересування степового розбійника перед нальотом на караван. А поставити чашку з чаєм так, щоб порцеляна не видала звуку смертельної агонії, — це, очевидно, за межами ваших еволюційних можливостей.

Вікторія повільно заплющила очі, порахувала до трьох і знову широко розплющила їх, не втрачаючи солодкої хижої посмішки.

— Леді Селесто, мої еволюційні можливості дають мені пряму згоду розбити цю чашку так витончено, що осколки викладуть посмертний портрет вашого світлого лику, — м'яко відповіла вона, роблячи крок уперед і навмисно ставлячи ногу в масивному, хоч і прихованому подолом чоботі, трохи ширше, ніж того вимагав етикет.

Брова леді Селести здригнулася. Всього на долю секунди, але для Вікторії це була абсолютна перемога.

— Досить цього фарсу! — розпорядниця рішуче кинула згорток на мармуровий столик. — Завтра прийом. Там будуть найкращі роди імперії, радники та особисто імператор. Якщо ви з'явитеся там із такою поставою і почнете розмахувати руками, як млинове колесо під час бурі, принц Каел помре від ганьби раніше, ніж встигне одружитися. Підніміть підборіддя! Плечі назад!

Вікторія демонстративно розправила плечі, але з такою силою, що шнурівка на грудях загрозливо тріснула.

— Слухайте сюди, гарбузова ви моя цвіль, — Віка підійшла до розпорядниці на непристойно близьку відстань, змушуючи ту вперше за весь час відступити на пів кроку назад. — Я погодилася на ваше дурне плаття, на котячі бантики в зачісці й навіть на те, щоб вдавати з себе благопристойну діву. Але якщо ви ще раз назвете мою ходу «розбійницькою», я почну тренувати на вас кидання кинджалів із заплющеними очима. І ніякі правила етикету не врятують вас від цієї участі.

Леді Селеста зблідла, але її незламна витримка адміністратора імперського двору не дозволила їй втратити обличчя. Вона високо задерла підборіддя.

— У цьому замку, пані Арден, головна зброя — це слово, погляд і здатність знищити людину без єдиної краплі крові. Ваші кинджали тут нікому не цікаві.

— О, слово — це чудово, — лукаво посміхнулася Вікторія. — Тоді перейдемо до практики. Уявіть, що до нас підходить улюблений кузен Люціан і починає розказувати, яка ви недолуга. Ваші дії?

— Я б опустила очі, висловила покірність і ввічливо нагадала про субординацію, — холодно відчеканила Селеста.

— П'ять балів, — позіхнула Віка. — Шкода, що у від'ємному значенні... Я б запропонувала йому засунути власні поради туди, де дракони зазвичай ховають скарби, і при цьому виглядала б так, ніби запрошую на танець... Вчіться, леді Селесто, вчіться. Життя коротке, а хами навколо — вічні.

У цей момент двері бальної зали тихо відчинилися, і на порозі з'явився Каел. Він спостерігав за цією сценою кілька секунд, спершись плечем об одвірок і схрестивши руки на грудях. Його погляд ковзнув по розлюченій розпорядниці й зосередженій, готовій до бою нареченій. Вогонь усередині нього знову відгукнувся знайомим, спокійним теплом, хоча на губах грала ледь помітна посмішка.

— Я бачу, урок протікає вкрай продуктивно, — спокійний голос принца пролунав під високими склепіннями зали. — Селесто, як успіхи?

Розпорядниця глибоко видихнула, вирівняла дихання і з гідністю вклонилася спадкоємцю.

— Ваша Високосте... ваша наречена має унікальний талант перетворювати базовий курс етикету на курс виживання на лінії фронту. Але... — вона кинула на Вікторію ще один погляд, у якому дивним чином змішалися огида й повага, — здається, завтра на імперському прийомі двору доведеться вкрай несолодко.

— На це я й розраховував, — кивнув Каел, переводячи погляд на Віку. — Перерва. Десять хвилин... Нам треба дещо обговорити перед завтрашнім вечором. І бажано до того, як ти знову рознесеш мій замок.

Кабінет принца зустрів їх звичним запахом старого пергаменту та приглушеною тишею. Щойно важкі двері зачинилися й клацнув магічний замок, Каел обернувся до Вікторії, схрестивши руки на грудях.

Він усе ще намагався тримати маску незворушного командувача, але в золотих очах уже готувався вибухнути вулкан гніву.

— Ти ледь не влаштувала дипломатичний скандал із Люціаном за сніданком, — почав Каел замість привітання, крокуючи кімнатою. — А потім леді Селеста ледь не поперхнулася власним чаєм після твоїх порад щодо етикету.

Вікторія лукаво посміхнулася, підійшла до найближчого крісла і з явним задоволенням гепнулася в нього, закинувши ногу на ногу, — абсолютно плюючи на всі інструкції леді Селести щодо красивої посадки.

— Твій кузен сам напросився своєю кислою міною, — солодко простягнула вона, розглядаючи власні нігті. — Леді Селеста — жива, здорова і ще й досі тримає шістнадцять списів у роті. Не перебільшуй... Краще не гай мого часу. Що там на завтрашньому прийомі? Знову вдягнути корсет-душогубку і мовчати в хустинку?