Глава 7 Правила виживання в імператорському курятнику

Леді Селеста виконала свою роботу бездоганно, хоча й очевидно зціпивши зуби від люті.

Вікторію вбрали в темний, майже чорний важкий шовк. Сукня мала високий комір, довгі рукави й шнурівку, яка стискала талію так безжально, ніби намагалася витиснути з неї всю життєву силу й вуличну зухвалість. Волосся зібрали в низький, до болю тугий вузол, залишивши шию відкритою. На шиї, як і раніше, висів темний медальйон — слуги намагалися запропонувати їй «щось більш пасуюче до статусу», але після того, як Віка просто покрутила в руках кишеньковий ніж і вирячилася на них поглядом голодного вовка, тема замін відпала сама собою. На стопі, під довгим подолом, тихо й невидимо для інших пульсувало татуювання.

Вона виглядала... пристойно. Якби не її очі, в яких читався незмінний заклик до державного перевороту.

Каел чекав на неї в напівтемному коридорі біля сходів. Коли важкі двері відчинилися і вона з'явилася на порозі, він окинув її коротким поглядом від маківки до п'ят. Його обличчя залишалося непроникною маскою, але плечі трохи розслабилися.

Він мовчки простягнув їй руку. Вікторія скривилася, але пальці на його лікті зімкнула — публічна гра вже почалася.

— Слухай уважно, — низьким, притишеним голосом промовив Каел, коли вони рушили коридором у бік парадної їдальні. — Ти йдеш поруч, тримаєш спину рівно і не робиш різких рухів. За сніданком із моєю родиною є кілька непорушних правил.

— О, виштовхуй методичку, мій лускатий принце, — саркастично видихнула Віка, хоча погляд її вже чіпко фіксував розташування важких портьєр, за якими можна було сховатися в разі чого. — Що там у нас? Не їсти виделкою з сусідньої тарілки? Чи не казати імператору, що його гарна корона феєрично виглядала б на чорному ринку?

Каел на секунду заплющив очі, намагаючись не прибити її прямо тут, у коридорі.

— По-перше, до імператора звертаєшся виключно «Ваша Імператорська Величносте». До моєї мачухи, імператриці Серафіни, — «Ваша Високосте». По-друге, — він кинув на неї суворий погляд, — за столом мовчиш, поки не звернуться до тебе. Навіть не думай піднімати теми про крадіжки, чорні ринки чи вартість імператорського срібла. І найголовніше: ти — звичайна дівчина збіднілого роду, яка вражена величчю імперії, а не авантюристка, що збирається обікрасти королівську скарбницю.

Вікторія демонстративно закотила очі, але на вус усе мотала блискавично. Оцінювала супротивника.

— Наскільки все просто... Мовчати, посміхатися і вдавати блаженну ідіотку, яка бачила в житті лише хліб та воду, — вона сумно зітхнула. — Страшенно нудний сценарій... Так тому і бути, зроблю вигляд, що я найскромніша квіточка в цьому залі.

— Ти не квіточка, Вікторіє, — процідив Каел, зупиняючись перед масивними двостулковими дверима, оздобленими золотими драконами. — Ти — закладена вибухівка, до якої я випадково підпалив бікфордів шнур. Спробуй не вибухнути хоча б під час першої страви.

— Зроблю все можливе, — солодко посміхнулася вона, хоча в її бурштинових очах залягла хижа іскра. — А тепер відчиняй свої двері до пекла.

Каел коротко кивнув охороні, і важкі стулки безшумно поповзли в сторони, відкриваючи розкішну залу, залиту ранковим сонячним світлом.

За довгим, витонченим столом із білого мармуру та темного дерева вже сиділи троє.

На чолі столу розташувався імператор Валеріан. Старий дракон виглядав холодно, монументально і розважливо до межі байдужості. Його золоті очі з вертикальними зіницями дивилися на світ так, ніби все навколо було лише піском під його ногами.

Праворуч від нього сиділа імператриця Серафіма — друга дружина імператора і мачуха Каела. На відміну від чоловіка, вона випромінювала м'якість. Її темне волосся було акуратно вкладене, а на обличчі заблукала ледь помітна, майже добра усмішка. Вона дивилася на Вікторію з відвертою, живою зацікавленістю, ніби колекціонер рідкісних метеликів, що вперше бачить новий вид.

А от ліворуч від імператора сидів Люціан. Двоюрідний кузен Каела і, як шепотіли при дворі, наступний претендент на трон, якщо законний спадкоємець раптом оступиться. Люціан виглядав бездоганно: дорогий камзол, розкішна посмішка, темне волосся і темно-багряні очі, повні прихованого глузування. Він тримав у пальцях келих із соком і виглядав так, ніби прийшов на найкращу виставу в театрі.

Коли Каел і Вікторія увійшли, розмова за столом стихла.

— А от і наші молодята, — пролунав голос Люціана, м'який, ввічливий, але наскрізь просякнутий отрутою. Він повільно піднявся з місця і зробив крок назустріч гості, не зводячи з неї погляду. — Дозвольте привітати вас, прекрасна пані Арден. Ми всі тут... надзвичайно заінтриговані вашою раптовою появою.

Вікторія відчула, як Каел біля її ліктя напружується, перетворюючись на зведену пружину. Але сама вона анітрохи не знітилася. Навпаки, зробивши крок уперед, вона розправила плечі, граційно опустилася в ідеальному, вивіреному до міліметра реверансі й підняла погляд прямо на Люціана з такою солодкою, безпечною посмішкою, від якої досвідченому інтригану мало б стати некомфортно.

— Дякую, Ваша Високосте, — пролунав її м'який, оксамитовий голос. — Я й сама не знала, що володію таким... непереборним магнетизмом для імператорської родини. Особливо для тих, хто так гостро реагує на чуже щастя.

Люціан на секунду запнувся, а його посмішка стала трохи гострішою. Імператриця Серафіма тихо, ледь чутно хмикнула в долоню, прикриваючи обличчя серветкою, а старий імператор Валеріан повільно підняв свій важкий погляд на нову невістку, вперше виявивши ознаки справжнього інтересу.