Глава 4 Інструкція для істерички

Двері зачинилися з глухим, остаточним стуком.

Вікторія ще кілька секунд стояла посеред кабінету, стискаючи медальйон так сильно, що темний метал впивався в долоню. Серце ганяло кров у вухах. У коридорі щось глухо сказали — чужі голоси, один із них підозріло схожий на Каелів, — але вона вже не слухала. Повільно, майже обережно, Вікторія розтиснула пальці. Медальйон упав назад на груди й знову забився тихим теплим світлом, ніби насміхався.

— Ну й що ти мовчиш, а? — прошипіла вона йому. — Висиш собі тепленький, а мене тут розпирає.

Вона різко розвернулася і штовхнула ногою найближчий стілець. Той із гуркотом перекинувся. Віка схопила важку книгу в шкіряній палітурці й жбурнула нею в карту імперії. Книга вдарилася об полотно і гулко впала.

— «Стандартний договір», — передражнила вона Каела, крокуючи туди-сюди мокрими босими ногами. — «Відстань не більше одного крила». Знаєш, куди я тобі його засуну?!

Вікторія знову схопила сувій. Пергамент був теплим і трохи пружним, ніби живим. Вона розгорнула його повністю, розстеливши на столі, і почала читати далі, уже не зупиняючись на дрібницях.

Пункт 12. Дружина не має права залишати територію замку без письмового дозволу чоловіка або особистого супроводу.

Пункт 26. У разі публічної непокори дружини чоловік має право тимчасово обмежити її пересування магічними засобами.

— О, як мило, — буркнула вона і зірвала перо, яке дивом вціліло після попередньої атаки. Чорнило розлетілося по пергаменту чорною кляксою. — Тимчасово. Яка щедрість.

Пункт 35. Інтимна близькість не є обов'язковою умовою, однак відмова від спільного сну розглядається як порушення договору.

Пункт 40. Дружина зобов'язана носити символи Дому Драконарів на офіційних заходах (гребінь, тіара, медальйон, шлюбні браслети, обручка для заручин).

— Скотина... — Вікторія скривилася так, ніби відкусила лимон. — Сам ти ходитимеш як та худоба, ти, луската канцелярська гнидо!

Вона штовхнула крісло ще раз. Воно лише скрипнуло і від'їхало на пів кроку. Вікторія зашипіла від безсилої люті, схопила зі стелажа ще одну книгу і з усієї сили жбурнула нею в двері. Книга розвалилася на дві частини.

Волосся липло до мокрої шиї. Халат розхристався. Вона навіть не намагалася його запахнути. Просто ходила колами, як звір у клітці, і читала далі вголос, зриваючись на крик:

— «Подружжя має право на спільне полювання раз на сезон»... Яке ще полювання?! Я людей рятую від перенасичення речами, а не оленів ганяю!

Медальйон на грудях раптом сильніше пульснув. Вікторія зупинилася і злобно тицьнула в нього пальцем.

— А ти взагалі мовчи... Якби не ти — сиділа б я зараз десь у теплому шинку з нормальними людьми, а не тут, у драконячому курятнику.

Вона різко розвернулася і помітила те, на що раніше не звернула уваги. Одна з полиць стелажа була злегка висунута — та сама, яку Каел втиснув перед тим, як піти. За нею темнів вузький прохід.

Вікторія підійшла ближче, обережно відсунула полицю сильніше. Прохід відкрився повністю.

За ним була спальня.

Велика. Темна. З величезним ліжком під балдахіном кольору нічного неба і важкими портьєрами. Тут усе віддавало димом, шкірою і чимось гірким, що вже починало асоціюватися з Каелом. Посередині ліжка лежала друга, така ж темно-сіра, тільки значно довша версія її халата.

— Ні-за-що... — тихо, майже ласкаво.

Вікторія стояла на порозі й мовчала кілька довгих секунд. Потім увірвалася всередину. Першим постраждав балдахін. Вона схопила край тканини і з силою смикнула. Кільця з дзвоном посипалися на підлогу. Потім вона скинула всі подушки. Потім перевернула низький столик біля ліжка. Порцелянова ваза розлетілася на друзки.

— Гніздо, та? — сичала вона, хапаючи зі стіни декоративний меч і жбурляючи ним через усю кімнату. — Я тобі зараз таке гніздо влаштую, що ти до кінця життя будеш спати на підлозі!

Коли в спальні вже майже не залишилося цілих крихких речей, Вікторія повернулася в кабінет. Дихання збилося. Руки тремтіли. Вона знову схопила сувій і майже розірвала його, дочитуючи останні рядки.

І тут її очі зупинилися.

Пункт 58. Подружжя архаїчно керується матріархальним ладом. Наречена зобов'язана беззастережно виконувати роль дружини принца на офіційних заходах, прийомах та в присутності двору в патріархальних традиціях людської раси.

Вікторія застигла. Перечитала ще раз. Потім ще раз.

— Тобто ти хочеш, щоб я гарно посміхалася на людях і не влаштовувала скандалів при свідках? — тихо видихнула вона.

На її обличчі розповзлася крива, майже божевільна посмішка.

— Добре, — прошепотіла вона в порожній кабінет.

Медальйон на грудях знову тепло калатнув, ніби підтверджуючи.

— Будемо грати за твоїми правилами, ящірко... Тільки потім не плач, коли я виверну ці правила тобі ж проти шерсті.

Вікторія повільно згорнула сувій і притиснула його до грудей разом із медальйоном. Очі вже не горіли чистою люттю. У них з'явилося щось нове — гостре, хиже і дуже небезпечне.