9.3

Богдан

Я дивився на Алісу, не зводячи очей. Така маленька, білява дівчинка з кирпатим носиком і ластовинням по всьому обличчю. Дуже нагадувала Уляну, просто її зменшена копія.

У чашці вже давно охолонув чай, до якого я й так не доторкнувся. У мене не було слів, я сидів навпроти донечки, як зачарований. Ловив кожен помах її вій, милувався усмішкою.

Серце, як паротяг, гуло в грудях.

Ще до недавнього часу, коли до міста не повернулася Уляна з дочкою, я й уявити не міг, як нудно жив. Але тепер моє життя набувало нового сенсу, точніше, дружина з минулого і наша маленька дочка – стали всім сенсом мого життя. Я нікого й ніколи так сильно не любив, як Алісу. Не за щось, а просто так полюбив. Безумовна любов без будь-яких "якщо" і "чому".

– Ти зовсім не доторкнувся до чаю, – діловито зауважила донечка, киваючи на мою чашку.

– Так, дійсно, – не зміг стримати усмішки. – Так на чому ми зупинилися?

– Ти що мене не слухав? – мала насупила свої світлі брови.

У відповідь знизав плечима. Не слухав, так. Дивився. І згадував, з чого все починалося понад п'ять років тому. Неприваблива історія вийшла насправді. Скоріков заплатив мені за романтичні стосунки з його племінницею, все було грою з мого боку. Але Уляна одного разу випадково завагітніла через бракований презерватив.

Ха! Яка іронія, треба було мені взяти в кімнаті молодшої сестри гумку, яку вона навмисне проткнула голкою, щоб залетіти від свого нареченого. До речі, сестра так і не залетіла, з хлопцем своїм розлучилася. Зате у нас з Уляною народилась така гарна лапочка-дочка.

– Вибач, Лисичко. Я витав у хмарах, – чесно зізнався, за що отримав у нагороду від дочки підібгані губи.

– Гаразд, почнемо з самого початку. Ким ти приходишся моїй мамі?

Розгубившись, я перевів погляд на Уляну, мовляв, що зараз відбувається. Але Уля байдуже відвернулася вбік, вдавши, що не зрозуміла мого погляду.

– Ким я приходжусь? Хм, цікаве питання. А якщо скажу, що я – друг твоєї мами?

– Друг? Ще один? Де ви такі тільки беретеся? – обурилася дочка, а в мене ревнощі прокинулись. У сенсі "ще один друг"? Це вона кого мала на увазі?

– І багато у твоєї мами друзів? – спитав я, спіймавши на собі зацікавленість Уляни.

– Та ні. Один тільки. А ти другий, виходить. Друзів багато, а наречених – жодного.

– Що? – Здивувався я. Лисичка не в курсі, що її мама одружена з Зубенком?

– Ось і я шокована. Уявляєш? – Дочка розвела руки в бік. – Не розумію, чому так. Моя мама така красива, молода і незаміжня.

– Алісо, – суворо промовила ім'я дочки Уля. – Ти багато кажеш зайвого.

– Вибач, матусю. Я подумала, якщо друг, отже, можна бути чесною з ним.