Глава 4

ГЛАВА 4

Надвечір ми під’їхали до якогось міста, де і вирішили зупинитися на нічліг. До цього часу я закінчила працювати над спогадами Аделіси. І тепер, нарешті, стало зрозуміло, навіщо аквільському принцу знадобилася така дружина.

Я дізналася, до речі, і його ім’я. Теранс. Велика удача, звісно, що король Редманд обговорював свої плани щодо цього заміжжя з годувальницею доньки. І робив це в присутності самої Аделіси. Мабуть, він мав певне почуття провини. А думка цієї жінки, яка, по суті, замінила дівчинці матір, для нього була важливою.

До речі, годувальниця Една була проти. І все ж таки король не передумав. Для нього надто важливо було, щоб рід Барроа не перервався. Хай там як, Аквілю цей шлюб теж був вигідний. У них якась напружена ситуація з іншим королівством під назвою Флувер. І такий союзник як Ксафлас був дуже важливий.

Усе, чого чекали від Аделіси – стати черевом для народження нащадків. А мене це точно не влаштовувало. І варіантів у мене два. Перший – зізнатися чоловікові в тому, що можу мислити нормально і тим викликати купу закономірних запитань і підозр. Другий – втекти і спробувати почати нове життя під чужим ім’ям.

Причому завдяки моїм знанням з магії ілюзій останнє не стало б проблемою. І, напевно, цей варіант був би кращим, оскільки перший був занадто ризикованим. Але чомусь я вагалася.

Соромно визнати, але причиною були ті дивні емоції, які я відчула вперше в житті. Емоції, спрямовані на того, хто за якоюсь примхою долі вважався тепер моїм чоловіком. Щоразу, коли я думала про нього, всередині щось щеміло і солодко завмирало. Тож я була в роздумах.

– Прокидайся! – повернув мене до реальності голос Гвен. Вона ще і безцеремонно стала смикати за плече.

Потім мені допомогли вилізти з карети. Я крадькома озирнулася і побачила, що ми знаходимося біля якогось заїжджого двору. І серце знову прискорило свій ритм, коли я помітила, як до мене попрямував чоловік, який зіскочив з коня.

– Далі я поки що сам, – сказав він Гвен і взяв мене під руку.

Від цього дотику по всьому тілу поповзли мурашки, а я знову забула як дихати. Теранс же, схоже, навіть не підозрював про те, що зі мною відбувається. Затягнув всередину заїжджого двору.

Господар, який вискочив назустріч і до якого звернувся Мендрік Дастфар, запевнив, що найкращі кімнати зараз будуть готові. А поки що запропонував розташуватися в обідньому залі й скуштувати чого-небудь. Заперечувати йому не стали. Люди дійсно встигли зголодніти. Невеликий перекус під час зупинок у дорозі не міг повною мірою втамувати голод.

Для важливих постояльців звільнили столи, за якими всі й розташувалися. Причому ми з Терансом і його другом сіли окремо. Гвен до нас не покликали. Але вона цьому, схоже, навіть зраділа. Влаштувалася поруч зі своїм мутним кавалером і про щось з ним защебетала. Щоправда, замовляти їжу мої супутники не поспішали. Мабуть, чекали можливості привести себе до ладу з дороги. А Аделісу і так зазвичай годували в номері, щоб уникнути цікавих поглядів. Теранс і Мендрік лише наказали принести для них по кухлю елю, щоб промочити горло.

– Ти точно впевнений, що тобі не потрібен буде окремий номер? – зробивши великий ковток, трохи глузливо звернувся білявий до принца. – Усе-таки вирішив виконати подружній обов’язок?

– Уже шкодую, що вибовкав тобі зайве, – пробурчав Теранс.

– Та в тебе було таке обличчя, що і так усе ставало зрозуміло, – хмикнув Мендрік. – Взагалі-то, звісно, я тобі дивуюся! Адже не настільки все погано, – він окинув мене прискіпливим поглядом. – Звісно, в ліжку від твоєї дружини не варто очікувати чогось особливого. Але вона досить приваблива. Не можу зрозуміти, чому ти не можеш просто взяти і зробити те, що потрібно?

– Тому що я не збоченець! – роздратовано промовив принц. – Це те саме, що робити подібне з невинною дитиною.

– Ну, як на мене, вона вже далеко не дитина, – зауважив син герцога. – Глянь, які форми!

– Припини! – поморщився Теранс. – Навіть дивитися на неї не можу.

– А ось це вже серйозно! – його друг похитав головою. – З таким настроєм ти точно не виконаєш домовленості з королем Редмандом. Слухай, я тут придбав при нагоді один засіб... – він злегка зам’явся. – Не думай, що він мені насправді потрібен! Просто стало цікаво, як подіє. Алхімік запевняв, що після нього відчуття незабутні. І будеш невтомний, наче жеребець!

Принц навіть похлинувся – саме зробив ковток елю. Потім з обуренням витріщився на свого друга.

– Ти пропонуєш мені випити збудливе зілля?!

– Ні, ну а що тут такого? – знизав плечима Мендрік. – Якщо ти так не можеш...

– Усе я можу! – зло прошипів принц. – У мене ніколи з цим не виникало проблем!

Мені коштувало чималих зусиль стриматися і ніяк не виявити своїх емоцій. Посмішка сама так і лізла на обличчя. Але я мужньо терпіла. Утім, після наступних слів білявого посміхатися якось одразу перехотілося.

– Та не сумніваюся я у твоїй чоловічій силі! Інакше б твоя удовиця так за тебе не вчепилася. Усі знають, що вона за гаряча штучка! І інші твої пасії не скаржилися. Тож заспокойся! Але ж тут особливий випадок. Якщо тебе настільки не приваблює власна дружина, доведеться з цим щось робити.