Глава 2

ГЛАВА 2

За вікнами дедалі сильніше розгорався світанок. Я ж тупо лежала і дивилася в стелю, обмірковуючи своє становище.

«Пробудження пригнічених спогадів» усе-таки спрацювало. Але я і не думала, що буде так складно. Довелося навіть підключити інший конструкт ментальної спрямованості – «посилення мозкової активності». Він на певний час змушував мозок працювати в кілька разів інтенсивніше. Зате потім це загрожувало відкатом у вигляді жахливого головного болю, коли здається, що черепна коробка ось-ось розірветься.

Зловживати таким однозначно не варто. Наставник з ментальної магії, коли знайомив нас з цим конструктом, попереджав, що надто часте застосування може призвести до незворотних ушкоджень мозку.  Але вибору в мене не було. Занадто багато спогадів необхідно було обробити.

Справа ще ускладнювалася неприємним відкриттям. Колишня господиня мого тіла була розумово відсталою. У неї були якісь проблеми з осмисленням інформації. Через це вона не могла ні говорити, ні навіть обслуговувати себе сама. Ніби немовля в дорослому тілі.

І, звісно, ні про яке знання мови і навколишніх реалій не йшлося. Мені доводилося по крихтах засвоювати все самій, гортаючи її спогади. Тішило хоча б те, що мова у всіх королівствах на материку, по суті, була одна – спільна. Так повелося ще з тих часів, коли тут була єдина імперія.

Мозок буквально плавився від навантаження навіть в інтенсивному режимі. І попри це, повністю я так і не освоїла чужу пам’ять.

Ну, хоч мову тепер знала і отримала відповіді на частину своїх запитань. Решту сподівалася підтягнути поступово, вибірково гортаючи спогади в міру потреби.

Інтенсивний режим довелося відключити. Терпіти головний біль уже було просто неможливо. Мозку був потрібен спокій, і я його надала. І так було про що поміркувати.

Отже, я опинилася в тілі справжнісінької принцеси. Звуть мене тепер Аделіса Барроа. Я дочка короля Редманда – володаря країни під назвою Ксафлас. Наскільки я зрозуміла з уривків розмов, які велися навколо принцеси, це королівство розташоване десь у горах. Має доступ до багатьох корисних копалин.

Особливо цінуються родовища магічної руди, з якої роблять броню та зброю. Тому королівство процвітає. А ще завдяки місцю розташування його вкрай важко захопити. Тож Ксафлас, нехай і невелике, але багате і квітуче королівство.

Здавалося б, місцевий правитель має жити і радіти. Тільки ось доля в чомусь дає, а в чомусь забирає. Десь близько двадцяти років тому по королівству прокотилася епідемія страшної хвороби, занесеної прийшлими торговцями. Причому навіть магією вона лікувалася погано. Точніше, місцеві цілителі виявилися перед нею безсилі. Людина або сама переборювала хворобу, або вмирала.

Королівська сім’я теж заразилася. Сам Редманд Барроа вижив. А ось двоє його синів і дружина ні. Що дивно, вижила новонароджена дівчинка. Та, в тілі якої я й опинилася. Щоправда, хвороба для неї не пройшла без наслідків. Вразила мозок, зробивши розумово відсталою. Та і сам король постраждав. Він більше не міг мати дітей.

Тож з якого боку не глянь, а це величезна трагедія як для окремої сім’ї, так і для самого королівства.

Якийсь час усі ще сподівалися, що принцеса Аделіса подолає недугу і зможе нормально розвиватися. До неї запрошували найкращих цілителів з різних країн. Але ні. Ніхто їй допомогти так і не зміг.

Що найприкріше, так це те, що потенційно дівчинка могла стати дуже сильною магічкою. Джерело в неї було велике. Ще й з вогняною спрямованістю, як у самого короля. Але тепер його наявність загрожувала додатковими проблемами. Принцеса могла нашкодити як собі, так і навколишнім, якщо випадково його активує.

Саме тому її джерело і заблокували. Були в цьому світі такі майстри, нехай і вимагало таке певних умов. Маг не має чинити опір. А ще потрібен родич з тією ж спрямованістю, який придушить можливу реакцію джерела на насильницькі дії. Тут усе збіглося. Принцеса взагалі не усвідомлювала, що з нею роблять. А в батька була та сама спрямованість.

Дізнатися б більше про ці самі спрямованості! Але, на жаль, тут поки глухо. Навколо принцеси подібних розмов майже не велося.

Коли стало зрозуміло, що стан дівчинки незворотній, батько став рідко її відвідувати. Причому явно не через те, що йому було на неї начхати. Його поведінка під час коротких візитів говорила про зворотне. Просто йому було надто боляче бачити її такою.

Але принцеса ні в чому не потребувала. За нею постійно доглядала годувальниця, а згодом і її донька – дівчина, лише на рік старша за саму Аделісу. Загалом, життя принцеси більше нагадувало існування тепличної рослини. Шкода її, звісно! Вродлива, щедро обдарована магічно, з впливової родини. І ось так усе склалося...

Одного я зрозуміти не можу. Де знаходжуся зараз? Адже апартаменти принцеси з її спогадів я вивчила дуже добре. І це точно не вони! Ще й не давала спокою спроба отруєння. Якби не моє втручання, на цей час Аделіса була б мертва.

Хай там як, але відповідь могла дати лише подальша робота над вивченням її пам’яті. Втім, зараз краще дати собі перепочинок. За найменшої спроби переглянути щось іще голова відгукувалася таким болем, що в очах темніло.

Тут за дверима почувся звук кроків, що наближалися, і я напружилася. Поміркувавши, вирішила, що краще поки що прикинутися сплячою і подивитися, що буде. Про всяк випадок почала збирати енергію для застосування найпростішого бойового конструкта.