Розділ 11.

Наступного дня Ді отримувала смс-ки від одногрупників. Ніхто з них не знав нічого про Яна.

Розчарована дівчина зателефонувала Іді та поділилася новою інформацією, а та зі свого боку розповіла, що знайшла спосіб захистити Ді.

Іда власноруч виготовила з гарбузів символ Хелловіну – голову Джека та принесла до квартири Яна.

- Обличчям оберіг повинен бути повернутий до небіжчика, - наставляла подруга, - три одразу постав по кутках, а четвертий додай, коли Ян потрапить у пастку. Зрозуміла?

Ді зробила так, як пропонувала Іда.

Лишень Ян прийшов додому, дівчина запросила його на вечерю до кухні, а коли він присів за стіл, то швидко поставила в куток останній гарбуз та переступила, поріг кімнати, тим самим замикаючи пастку.

- Ді, що ти в біса твориш?

- Я знаю, що ти небіжчик, - ігноруючи питання, промовила вона, - і я пригадала ритуал. Ти тут, щоб потягти мене за собою, але нічого не вийде.

- Я тут, щоб врятувати тебе, - заперечив Ян, - лише завдяки мені ти ще жива.

Дівчина нервово розсміялася та вимкнула світло.

У темряві стало зовсім моторошно. По кутках світилися хижі голови Джека, а з-за столу встав Ян, половина обличчя якого була людська, а інша нагадувала грим в ніч Хелловіну. Чоловік виглядав напівпрозорим та випромінював блакитне сяйво.

- Я дозволив тобі побачити мою суть, тож не роби дурниць. Вислухай, - вигукнув Ян наближаючись до порогу, але невидимий бар’єр не дозволив йому перетнути межу.

- У тебе був час все розповісти, проте ти його згаяв, - наостанок промовила дівчина та вийшла з квартири в пітьму нічного Києва.

Ді збиралася трохи провітрити голову, а потім повернутися і поговорити з Яном, але несподівано ноги привели її…