Розділ 9.

Ді не відразу зрозуміла, де знаходиться і який зараз рік, але поступово в голові все почало вставати на свої місця. Вона в гуртожитку. За дверима лунає музика, а отже студенти щось святкують. На відміну від веселої атмосфери ззовні, в кімнаті було тихо і темно. Навкруги горіли свічки, а на студентській парті, яка заміняла стіл, було лише два предмети: чаша і кинджал.

Несподівано пітьма заворушилася, від найтемнішого кутка відділилася фігура та попрямувала в її бік.

- Ян? – хотіла вигукнути Ді, але не змогла.

В голові відразу пролунав голос упиря:

- Ні, дівчино, не намагайся, змінити нічого не можна, лише спостерігати.

Ді нічого не розуміла. Ну, зустрічалися вони з Яном на першому курсі, але вкінці року хлопець зник. Від знайомих їй стало відомо, що він перевівся в інший ВУЗ. На цьому всі зв’язки були розірвані і знову вони зустрілися нещодавно в ательє. Ні про який ритуал вінчання Ді не пам’ятала.

Хоча те, що відбувалося перед її очима… таке було, в ніч Хелловіну хлопець влаштовував їй побачення у містичному стилі.

Тільки-но дівчина пригадала це, як він озвався до неї:

- Ді, виходь за мене заміж. Хочу, що б ти назавжди стала моєю. Що відповіси?

- Так, - пролунало з її вуст.

Отримавши відповідь, Ян пояснив, що для того, щоб стати справжнім подружжям у ніч Хелловіну, їм потрібно змішати свою кров у чаші, а потім зробити звідти по ковтку.

Він першим розрізав долоню та зцідив рідину до ритуальної посудини. Потім передав кинджал їй.

Дівчина теж зробила надріз і відчула біль, потім з рани виступила кров, якою вона, повторюючи за хлопцем, наповнила чашу.

Далі вони з Яном підвелися та стали один навпроти одного по різні боки столу. Лише зараз Ді помітила, що одягнені вони були відповідно до свята: він у костюмі скелета, а вона в білому простирадлі, зображаючи привида.

З кишені Ян дістав два папірці, на яких були клятви наречених. Їх вони записали заздалегідь. Це дівчина не бачила зараз, але пригадала.

Прочитавши свою, наречений підпалив її, а попіл додав до крові. Наречена зробила те саме.

- Я готовий скріпити клятву, - промовив хлопець і зробив декілька ковтків з чаші.

- Я готова скріпити клятву, - луною озвався голос дівчини і вона теж пригостилася «напоєм».

Коли чаша спорожніла, губи Яна накрили губи Ді.

Ритуал завершився поцілунком з металевим присмаком крові, а потім у дівчини в голові запаморочилося.

- Час повертатися, - пролунав звідкись голос упиря.

Через мить Ді стояла на кладовищі серед могил.

- Пригадала? – запитав потойбічний.

- Так.

- Тоді слухай, що ти винна мені за цей екскурс у минуле…