Розділ 8.

Іван порадив коханій шукати зачіпки на старому київському кладовищі. Іронія полягала в тому, що саме там зранку після містичного вінчання і прокинулася Ді в незакопаній труні.

Наступного дня подруги блукали поміж могил. Навіть вагітна Рая долучилася до пошуків потойбічного чоловіка Ді. Проте все було марно і ввечері додому дівчата повернулися ні з чим.

Вночі ж у квартирі Ді почав відбуватися полтергейст.

Дівчина намагалася заснути, коли у вікно хтось пошкрябався. Злякавшись, вона не відреагувала. Наступної миті сильний порив вітру відкрив фіранку та увірвався в кімнату. Спочатку до стелі підіймалися легкі предмети, але коли догори злетіла шафка, Ді не витримала і сховалася під ковдрою.

Наступна ніч пройшла так само. Зранку нажахана дівчина зібрала речі і залишила квартиру.

Подруги з радістю прихистили б її кожна у себе, але Ді вирішила прийняти пропозицію одногрупника і пожити в нього. Крім того, дівчата жили з чоловіками, а Зоя збиралася переїхати до Яна лише після весілля.

Одного разу дівчина завітала до нареченого, коли того не було вдома. На порозі її зустріла Ді. Запропонувала зайти на каву і та погодилася. За розмовою стало зрозуміло, що Ян розповів Зої більше, ніж варто було.

- Говориш, що на кладовищі нічого не знайшли? Хм, а може не там шукали?

Ді вилупила очі.

- Давай разом сходимо, - запропонувала Зоя, - лишень вночі. Упирі вдень не вештаються. Сонце і все таке інше, сама розумієш.

Спочатку дівчина скептично віднеслася до пропозиції, але погодилася. Вона вже не вірила в те, що зможе знайти потойбічного чоловіка, але Зої вдалося її здивувати.

Наречена Яна впевнено рухалася серед могил і біля потрібної вони опинилися якраз, коли з-під землі з’явилася рука небіжчика.

- Пригостиш його кров’ю, тоді розповість більше.

- Своєю? – перелякалася Ді, пригадуючи ікла, що розривають шкіру.

- Ні, я тут прихопила, - Зоя простягла пляшку з червоною рідиною, - не дякуй.

За короткий діалог дівчат упир встиг вилізти з могили і спостерігав за ними.

- Крові? – запропонувала Ді, простягаючи тремтячою рукою пляшку упирю.

- Твоя? – поцікавився він,  не поспішаючи забирати гостинець.

- Ні, не моя. А що?

- Твоя не добра. У неї гіркий присмак близької смерті, - видав упир і взяв запропоноване.

 Дівчині не сподобалися його слова.

- Саме тому я тут, - промовила, пропалюючи потойбічного очима, - нам потрібно розлучитися. Той ритуал вінчання був помилкою.

Упир, що встиг сьорбнути крові, ледь не виплюнув її назад.

- Через те, що ми одружилися зараз на межі життя і смерті ні в чому не винний хлопець, та і я не хочу помирати! Пошукай собі іншу графиню.

Ді була налаштована рішуче. Якщо треба, то вона навколішках благатиме, але випросить розлучення.

У відповідь на її зізнання упир розсміявся.

- Ох, повеселила, дівчинко! – крізь сміх видавив він. - От тільки ми не одружені, - промовив, переходячи на серйозний тон, - то все вистава для розваги, після якої я повинен був випити всю твою кров, тіло зарити на кладовищі і забути. Але вже тоді ти була приречена на смерть. Гірка кров мені не до смаку, тому ми трохи повеселилися, я вкрав частину твоїх спогадів і залишив у розритій могилі. Уявляю, як ти себе почувала розкривши очі, - він знову розсміявся. 

- Стривай-но, це ж що виходить? Ми з тобою не…

- Ні, - перебив її упир.

Ді була шокована.

- Але до тієї ночі я ніяких ритуалів не проводила.

- Можливо хтось підчистив тобі пам'ять так само, як і я, - припустив потойбічний.

Від запропонованого сценарію, Ді стало зле і вона присіла на краєчок гранітного пам’ятника.

- Можу допомогти, - раптово запропонував упир, - але не безкоштовно.

Чогось такого і варто було очікувати від потойбічного.

- Що забажаєш натомість?

Не те щоб дівчина хотіла мати з ним справи, але вибору не було, адже Іван вже перебував у тяжкому стані, а що чекало на неї, взагалі страшно уявити.

- Дізнаєшся після того, як погодишся.

- Ти хитрий.

- А ти у безвихідді, тож або граємо за моїми правилами, або йди геть.

- Згодна, - ризикнула Ді.

Упир не дав їй часу зважити все та повернути назад.

- Дивись мені в очі, - наказав.

Ді послухалася і відчула запаморочення у голові, світ навколо поплив, а потім зовсім розчинився. Та цього разу у темряві дівчина була не сама, голос потойбічного супроводжував її, аж допоки вона не опинилася у іншому місці та в інших роках.