Розділ 5.

Незважаючи на всі зроблені висновки, у весільні салони Ді більше не збиралася. Замість цього вона вирішила скористатися послугами швачки. Іван якось обмовився, що на роботі одна зі співробітниць порадила йому приватне ательє.

Днями саме туди Ді віднесла ескізи майбутньої сукні, а сьогодні їй зателефонували й запросили на примірку.

Перетнувши поріг, дівчина відразу помітила зміни. Від веселого щебетання робітниць не залишилося й сліду, зараз навкруги відчувалася напруга та метушня.

Знайшовши очима швачку, яка взялася за виконання її замовлення, Ді попрямувала до неї.

- Вітаю! Я на примірку.

- Вітаю! Нагадайте, що в нас?

- Весільна сукня.

- А, ви моя друга наречена, - зорієнтувалася швачка, - проходьте за ширму, я зараз.

За мить дівчина вже натягувала викроєне та наметане по її ескізу вбрання.

- Не думала, що перша примірка буде такою вдалою, - зраділа швачка, коли Ді наважилася вийти до неї, - треба лише скоригувати довжину, зменшити декольте…

- Ні, декольте залишаємо. Мені подобається, - прокоментувала дівчина.

- Ага.

Жінка почала виправляти ескіз, а Ді випадково зазирнула в її нотатник та побачила інше весільне вбрання. Це був комбінезон. Широкі атласні штани гармоніювали з напівпрозорим верхом, прикрашеним перлами.

- Вибачте, а моя сукня не занадто старомодна? - випалила Ді, - дивлюся інша наречена має більш екстравагантний смак.

- На мою думку ви обрали гарний фасон, а інша наречена - майбутня дружина власника цього ательє, тому й намагається вже зараз натякнути на свій статус, - поділилася жінка, - о, пом’яни чортів вони і з’явиться.

Швачка прикинулася зануреною у роботу і вертіла клієнтку з боку в бік. Саме завдяки цьому Ді побачила пару, що перетнула поріг ательє. На мить її серце зупинилося.

- Ян? – звернувся хтось до чоловіка, голосно, на все приміщення.

Лише через хвилину дівчина усвідомила, що цей хтось вона сама.

Чоловік потягнув за  собою наречену і зупинився тоді, коли опинився навпроти.

- Ми знайомі?

Розгубленість дівчини швидко випарувалася.

- Так, вчилися разом в універі.

З того часу Ян майже не змінився. У нього завжди були мужні риси обличчя, високе чоло, вольове підборіддя, прямий ніс та чуттєві губи, що й тоді, й зараз складалися у саркастичну усмішку.

- Ді?

- Здогадався нарешті, - розчаровано констатувала, - невже так змінилася?

- Ні, але нова довжина твого волосся збила мене з пантелику. А ще ця сукня…

- Так, я заміж виходжу. Чула, ти теж одружуєшся. Вітаю!

- Навзаєм. Познайомся це Зоя, моя наречена. Зоя, це моя колишня одногрупниця Ді.

- Хай, Ді! – привіталася дівчина, - Ян, я на примірку, а ти не підглядай, адже наречений не повинен бачити наречену… ну, ти в курсі.

Швачка працювала навипередки, і не встигла Зоя зайти за ширму, як там вже з’явилося її вбрання.

- Коли ти виходиш заміж? – поцікавився чоловік.

- На цих вихідних.

- Встигнемо, - рішуче заявив Ян, а потім завертів Ді так само, як до нього це робила швачка, - Юлю, слухай уважно: ось тут, - чоловік провів по ніжці Ді пальцями, окреслив стегно та підійнявся на талію, - завершиться розріз.

- Це занадто відверто, - встряла в розмову наречена, - я не зможу ходити.

Ян не звернув увагу на її слова.

- Глибина декольте мені подобається, залишаємо незмінною, а от у виріз вшиваємо прозорий фатин з діамантами, таку ж вставку робимо й на ніжці. Ще на талію додаємо пояс з камінням, а на рукава пір’їнки.

- Мені здається це зайве, - знову подала голос Ді.

- Не сперечайся з професіоналом, - парував Ян, - Юля, ти все зрозуміла? І ще… це треба встигнути до п’ятниці. А з тебе за мою роботу, - звернувся чоловік до колишньої одногрупниці, - кава. Телефонуй у будь-який час.

Ян вклав у долоню Ді візитку і попрямував до ширми, за якою перевдягалася його наречена.