Розділ 3.

- Ді, та я тобі клянуся, що ніякого актора в ролі Дракули ми не замовляли, - запевняла наречену Іда в одному з весільних салонів міста.

Дівчата стояли посеред просторої зали перед дзеркалом у повний зріст і милувалися своїм відображенням. Худенька, світленька Ді та товстенька, смаглява Іда відтіняли одна одну, наче Інь і Янь.

Дзенькнув дверний дзвіночок і до салону завітала нова відвідувачка. Одягнена вона була в усе чорне, а хустка на голові свідчила про те, що жінка носить траур.

- Що їй тут потрібно? - зашепотіла Іда, за нагоди змінюючи тему.

Ді лише плечами знизала, а потім пішла перевдягатися. Весільна сукня, в якій вона була, здавалася занадто пишною, тому дівчина відмовилася навіть від схожого фасону.

- Можу запропонувати… - почала продавчиня.

- Дякую, за допомогу, але ми ще пройдемося, - перебила робітницю Ді і потягла Іду на вихід.

Наступні два салони теж не змогли задовольнити наявним товаром вибагливу наречену, а в третьому до дівчат приєдналися: Рая, Ася та Еля. Тепер відвідувати магазини стало веселіше.

- Я знаю одне місце, в якому не такий багатий вибір весільних суконь, але кожна з наявних це ексклюзив, - після чергової невдалої спроби знайти те саме вбрання для нареченої зізналася Ася.

- Знала і мовчала, - з докором у погляді виказала Іда.

- Ну, ви ж намітили пройти всі салони в місті, а це непримітний магазинчик, - встала на свій захист дівчина.

- Феї мої, - підхопила подруг під руки Ді, - головна тут я, тому облиште чвари. Ми крокуємо в те місце. Це навіть не обговорюється.

Магазинчик, про який обмовилася Ася, дійсно виявився маленьким і за площею не міг конкурувати з салонами, що вже встигли відвідати дівчата, але, як і завірила дівчина, кожна сукня тут мала свою особливу родзинку.

Доки продавчиня готувала каву та займала подружок нареченої розмовою, сама дівчина вирішила оглянути товар. Вона так захопилася своїм заняттям, що не помітила, як до магазину завітала та сама жіночка в траурі, яку вони зустрічали в одному із попередніх салонів.

Ді переглядала варіанти, відхиляючи один за одним, аж допоки не побачила ту саму сукню: модель білого кольору з рукавами-ліхтариками та вирізом на спинці просто підкорила дівчину. Вона протягла руку і почала знімати вішак, але тканина зачепилася за щось і ніяк не піддавалася. Секунду Ді стояла, не розуміючи, як таке сталося, а потім здогадка пронизала її.

- Відпустіть тканину, - попросила дівчина, - я збираюся приміряти цю річ і якщо вона мені личитиме, то я її придбаю.

З того боку почулося невдоволене бубоніння, але тканину відпустили.

Нарешті сукня опинилася у Ді і радісна дівчина понеслася до примірочної. По п’ятах її переслідувала жінка в чорному. Потім вона чекала за ширмою доки йшла примірка.

Не встигла наречена вийти в зал, як та напала на неї зі звинувачуваннями:

- Ви нечемно поводите себе, вириваючи з рук вже обрану річ.

- Я? – здивовано вигукнула Ді, - ні, це ви так себе поводите, адже я перша побачила…

- Ця сукня підкреслить красу моєї донечки. Віддай, - жінка знову вчепилася у тканину.

- Вона ідеально і мою красу підкреслить, - розсердилася Ді.

- Та нащо тобі взагалі весільне вбрання? – теж підвищила голос незнайомка.

- Бо я заміж виходжу.

- Що? – від здивування очі жінки збільшилися вдвоє.

- Саме так, жіночко! А от навіщо вам ця сукня мені не розуміло. Якщо для дочки, то з нею треба було приходити, бо такі речі без примірки не купують.

Ді завершила свою запальну відповідь, вирвала тканину в незнайомки з руки, обігнула її та пройшла до центру зали.

Жінка мовчки крокувала за нею, а потім насуплено спостерігала за тим, як дівчина вертілася перед дзеркалом, намагаючись краще розгледіти виріз на спинці.

- Мушу визнати, що сукня тобі личить.

- Дякую, - вже спокійніше відповіла Ді.

- На жаль, вона тобі не знадобиться. Ти не вийдеш заміж. А якщо не скасуєш весілля, то взагалі можеш довести до загибелі обранця. Поступися сукнею, дівчинко, моя донечка з того світу тебе благає.

Ді не відразу усвідомила слова жінки, тому відповіла: «Ні».

- Вау, яка ти файна, - вигукнула на всю залу Еля.

- Найвродливіша наречена, - підтримала Ася.

- У Івана відпаде щелепа, коли він тебе побачить, - зазначила Рая.

- Щелепа однозначно відпаде, якщо не скасуєш весілля, - промовила незнайомка в чорному, а потім розвернулася та зникла між рядів.

Подружки здивовано перевели погляди з того місця, де стояла жінка на наречену.

- Що це було? – першою не витримала Іда.

- Не звертайте уваги, - махнула рукою Ді, але сама вона вже мала сумніви чи вірно вчинила відмовивши жінці, яка нещодавно втратила доньку.

Слідом за дівчатами до зали повернулася й продавчиня. В руках вона тримала тацю з ароматною кавою. І доки молодь смакувала напій, робітниця приділила увагу тій самій відвідувачці, з якою у Ді виникла суперечка.