Розділ 7.

Ярослава.

В лісовому будиночку потягнулися нескінченні будні. Я перестала рахувати дні та ночі після того, як отримала цього листа. І лише заняття з Кузьмою рятували від того, щоб остаточно не збожеволіти від хвилювань. Хранитель давав мені максимальне навантаження й ми тренувалися робити часові петлі та плести магічне вогняне павутиння, ставити захисні блоки та приручати другу сутність. В мене стали виходити обертатися на ящірку за власним бажанням, але на це йшло надто багато сил. Під вечір я просто падала без сил, але була дуже задоволена власними результатами.

Сьогодні вранці ми отримали новий випуск газети з новинами Архарду. Від простих мешканців й досі приховували справжнє положення справ в імперії, хоча чутки ходили дуже різні, але офіційно про зміну владу ніде в новинах не йшлося. В цьому випуску журналісти опублікували цілу статтю, що стосувалася клятого відбору наречених, де була фотографія мого Тайпана з Флорою під гучним заголовком: «В Палаці завчасно оголосили фаворитку відбору наречених». А далі й сам текст:

«Шок. Сенсація! Відбір наречених цього року завершили раніше звичних термінів! І молодий спадкоємець обрав дівчину, яку, можливо, назве своєю дружиною вже в наступні кілька місяців. Ми бажаємо молодим щастя та слідкуємо за подальшим розвитком подій…»

Я відклала газету та зітхнула. Невже це хитрий план Полоза привернути увагу до себе?

– Дівчинко, на тобі лиця немає, – сіла поруч зі мною Єсенія. – Він же казав тобі не вірити. Я впевнена, що це все вимушений крок.

– Я розумію. Він ніколи б не обрав її за власною волею. Тільки навіщо Анакондам цей цирк? Я не розумію. Флора з роду Хамелеонів. Вона, звісно, доволі сильна магиня, її магія незвична, але ж… Хіба Анаконди не прагнули одружити Тайпана з Магдою?

– Не знаю, люба. На ці питання може відповісти тільки Тайпан, ну, або Ліар, але нам залишається лише чекати, – знизала плечима Хранителька.

– Це так нестерпно! Скільки чекати?! – вигукнула. – Я втомилася нічого не робити, я досі не знаю, що відбувається насправді, чи жива моя бабуся… Вона ж теж там… – відчула як на очі навернулися сльози, а груди стиснуло від болю та безсилля.

– З пані Стефанією все гаразд, не хвилюйся, – Єсенія взяла мене за руку.

– Чому ти так впевнено про це кажеш?

– Якби щось сталося, ми б вже знали, – промовила Єсенія.

– Я також в цьому впевнений, але я спробую дізнатися подробиці, – додав Фієр.

Професор вчора якраз повернувся з Котіарну й сьогодні мав намір відвідати Академію та навідатися в Палац, щоб особисто про все дізнатися.

– Тільки будь обережний, – попросила Єсенія, обійнявши чоловіка.

– Я повернуся ввечері, дівчатка. А ви будьте пильні. І якщо буде хоча б маленька загроза – то негайно вирушайте до драконів. Котіарн радо дасть вам прихисток.

– Я за цим прослідкую, – втрутився у розмову Кузьма. Він останнім часом мало розмовляв з нами, занурившись у свої думки та спогади, мовчки спостерігав за розмовами. І тільки на наших заняттях з магії оживав та ставав собою колишнім – вимогливим, буркотливим, але справедливим вчителем.

Фієр поцілував Єсенію та зник за дверима.

– Ви сьогодні знову займаєтеся в лісі з боку Землі? – спитала Єсенія, прибираючи зі столу брудний посуд.

– Ні, ми залишимося тут. Спочатку розберемо трохи теорії з магічного захисного купола, а потім я хочу провести Ярославу й той світ ілюзій. Їй потрібна практика. І неї потужна магія та великий потенціал… До того ж я відчуваю, що всіх нас чекає нелегке протистояння. Рано чи пізно Палац заявить про захоплення. Анаконди оголосять себе новими правителями. І тоді… Нова магічна війна та боротьба за престол неминуча. Їх в народі не надто поважають…

– Це так страшно, – проговорила я. – Чому не можна вирішити все без бійок, воєн та боротьби? Невже не існує мирних шляхів?

– Я цілком розумію тебе, люба, але тут геть інші порядки та традиції. Тут з давніх-давен все вирішується через магічні війни. Тому ти маєш бути готовою встати на захист Фаерії. Нині ти мало не єдина з тих, хто має силу Саламандри, силу вогню, який згідно зі старим пророцтвом, або врятує, або знищить імперію назавжди, – промовив Кузьма.

А ми з Єсенією застигли та з непорозумінням дивилися на нього. Адже у Фаерії не лише мій рід має вогняну магію.

– Яке ще пророцтво? – тихо спитала я. – І до чого тут саме мій рід?

– Зараз про нього вже ніхто не згадує. Занадто давно це було. Гадаю, про це вже й забули. Ще до того, як заборонили магію часу, в імперії трапилося виверження вулкану, який всі вважали недіючим. Кажуть, він був викликаний нестабільним магічним полем, а дехто розповідав про гнів Вищих Сил. У Вищі Сили особисто я перестав вірити відтоді, як в мене забрали кохану. Тоді під шаром попелу було поховано ціле селище на півночі Фаерії, а маги вогню та мольфари побачили в цьому кару за те, що мешканці порушили природний баланс сил.

Мольфари попередили про обережність та закликали не втручатися у конфлікти з родом представників вогню, особливо, родом Саламандри. Типу, що всіх, хто посміє воювати з вогнем чекає страшне прокляття та покарання, адже вогонь здатен знищити не лише одне селище, але й цілу імперію назавжди…