Розділ 3.

Тайпан.

Я міцно стискав руку Ярослави. Після подорожі порталом трохи кружляло в голові, а я намагався триматися та не подавити виду. Ніколи не думав, що колись матиму так звану магічну хворобу через захитування в порталах. Читав про такі наслідки в підручниках – й от тепер відчув на собі. Тепер вже думка про побудову подібних споруд у Фаерії вже не здавалася мені гарною.

У вітальні будиночка Хранителів Перехрестя повним ходом йшов ремонт. Невже Анаконди дісталися й сюди? Ліар якось говорив про це, що перехрестя світів нам ні до чого, й такі місця потрібно відокремлювати та не допускати усіляких мандрівників до Фаерії.

– Що тут сталося? – промовив я та поглянув на Кузьму. Чоловік зітхнув.

– Неконтрольований викид магії часу…

– Що? – не зрозумів я. – Як це? – ті слова лякали мене. Зараз, коли існувала доказова стихійна магія, ці розмови про час здавалися казками й вигадками. Адже нікому не під силу повернути час назад чи зупинити його. Це доведено!

– Це моє персональне прокляття, яке може торкнутися всіх, хто поруч. Вам краще піти звідси… – Кузьма з сумом подивився на нас та розвів руками.

– Ні за що! – скрикнула Саламандра. – Ви врятували мене, і хочете, щоб я спокійно покинула вас у біді? Цей дім став мені рідним, надав прихисток у важкий для період. Що це таке ваша магія часу? – а потім перевивши погляд на мене спитала, – Тайпане, чого ти мовчиш? Ти щось знаєш про це?

– Гаразд. Я розповім вам свою історію, – погодився Кузьма. – Пройдімо до однієї з кімнат. Єсеніє, люба, зроби нам всім чаю, й сама приходь.

– Добре. Друзі, проходьте в кімнату Ярослави, вона вціліла.

– Вам точно не потрібна допомога? Я можу покликати сюди робітників та магів, вони допоможуть, – я оглянув зруйновану частину стіни та вибиті шибки вікон, затягнути щільною тканиною, щоб всередину не проникав вітер та дощ, поки дівчина заварювала чай.

– Я можу це владнати самостійно, але дякую за пропозицію, – промовив Кузьма. – Ходімо. В кімнатах, на щастя, все гаразд. Жодні інші приміщення не постраждали. Та й виходи до суміжних світів вціліли. А стіну відбудуємо. Не вперше.

Ми влаштувалися на канапі у кімнаті, де я жила весь час, проведений в цій імперії. Тут все було на своїх місцях, навіть мій блокнот та навчальний планшет лежали на столику. Це тішило, адже тут мене чекали. Тут мій дім, в який хочеться повертатися.

Увійшла Єсенія з тацею, на який стояли чотири чашки з чаєм та вазочка з печивом й опустила її на столик. Дівчина влаштувалася в кріслі, поруч з Кузьмою та взяла його за руку на знак підтримки.

 Хранитель мовчки кивнув, потім взяв гарячу чашку з чаєм, зробив обережний ковток та, зітхнувши, почав свою розповідь:

– Зараз вже не залишилося тих, хто володіє магією часу. Та й в минулому, вона не була розповсюдженою. Таких магів були одиниці, хоч при нашій Академії був цілий факультет, який навчав керуванню часом.

На жаль, знайшлися й ті, хто намагався підкорити собі час та здобути вічне життя. Звісно, їх ловили та обмежували магію, адже все пішло не тим шляхом, на який розраховували тодішні маги та імператор Фаерії.

Перші маги, яким вдалося провести успішні досліди з часом, сподівалися на те, що з її допомогою лікуватимуть важкі хвороби, зануривши тіло у спеціальний сон, створивши щось типу кокона… Я був одним з тих, хто проводив подібні досліди та ритуали. У цієї магії було багато побічних ефектів, недосконалі формули, а деякі експерименти викликали справжні колапси та плутанину.

До речі, саме тоді й був створений Примарний Лабіринт. Він побудований у так званій часовій петлі, завдяки якій й можна почути голоси тих, хто жив в ту чи іншу епоху, а іноді й побачити їхні образи.

– Вау, – тільки й проговорила Ярослава. – То, виходить, моя розмова з мамою та Оріоном – це була типу коротенька подорож у минуле?

– І так, і ні, – кивнув Кузьма. – Не всі здатні побачити там своїх померлих родичів, а почути й тим паче. Для цього потрібно самому володіти певним рівнем магічної сили.

– Чесно кажучи, нічого не зрозуміло, – покачав головою я.

– Головне ви знаєте, в інші процеси не варто вдаватися так глибоко. Окрім магії часу там залучені ще й інші стихійні магічні сили, – чоловік посміхнувся. – Через цілу купу порушень та використання магії часу задля персональної вигоди та численними спробами маніпулювати, її зрештою заборонили використовувати, перенесли до розділу чорних обрядів, знищили всі папери, пов’язані з дослідженнями. Залишився тільки Примарний Лабіринт, потрапити до якого можливо через одну-єдину вежу в імператорській резиденції або використавши спеціальний артефакт…

Я залишився без роботи на певний час. Стихія мого роду – повітря. Я добре володію цими навичками, тільки от при поєднанні з магією часу – вони становляться надпотужною зброєю.

Знаєте, чому я став таким? В чому моє особисте прокляття та кара?

– Ні, – тихо промовила Саламандра.

Я теж затамував подих. Я ніколи не чув таких подробиць про життя Хранителя Перехрестя. І про магію часу сьогодні вперше дізнався. В книзі про заборонені ритуали згадки про неї прописані занадто коротко, так, що й неможливо зрозуміти чи насправді серед наших пращурів були маги, здатні керувати часом чи то все вигадки.