Розділ16

Не розумію звідки Юрію про це відомо. Сподіваюся він не стежить за мною. Михайло супить брови та намагається позбутися міцної хватки Терновського:
— Відпусти, ненормальний.
— Моя дружина просила тебе про те ж саме. Ти не послухав.
Тепер всі сумніви зникають. Юрій точно стежить за мною, інакше, звідки йому відомі такі деталі? Михайло на мить стискає губи:
— Уляна винна мені гроші. Час платити борг.
— А мені здається ти робив їй непристойну пропозицію, — Юрій дивує своєю обізнаністю. Михайло киває:
— Так, пропонував відпрацювати борг. Одного разу вона погодилася на це, але тепер відсотки зросли.
— Не бреши, в Уляни стільки грошей, що вона може позичити їх тобі, — Юрій відпускає чоловіка.
— Вона мені винна. За рік, там набігли відсотки.
— Ти думаєш я повірю у цю брехню? Є розписка, договір, квитанції, будь-що? — Юрій стискає руки в кулаки й здається ледь стримує себе. Він справжній бізнесмен, не вірить словам, шукає підтвердження. Михайло супиться:
— Ми скріпили нашу угоду у спальні. Які тобі докази потрібні?
Юрій замахується та б’є Михайла кулаком по обличчю. Я зойкаю та хапаю Терновського за плечі:
— Припини, він не вартий твоїх кулаків.
Терновський відпускає Михайла. Не чекала від чоловіка такої войовничості. Він грізно обпалює мене поглядом:
— Ти справді йому винна гроші?
— Не знаю, я не пам’ятаю. Зараз на мене можна навішати всі кредити світу.
Не віриться, щоб Уляна брала в борг, проте коли ми були з Михайлом наодинці, то він теж згадував про гроші. Юрій гнівно підносить палець на рівень грудей.
— Не смій наближатися до моєї дружини. Вона тобі нічого не винна. Хочеш довести протилежне, то продемонструй відповідні документи.
Карбованим кроком Юрій йде до авто. Відчиняє двері й вимогливо дивиться на мене. Позаду чую захопливий голос Марини:
— Ого, не знала, що твій Юра такий войовничий.
— Я сама не знала, — ватними ногами йду до авто. Сідаю на переднє сидіння і з подивом помічаю, що Марина розміщується у салоні ззаду. Юрій гаркає на неї:
— Ти хіба не залишаєшся?
— Ні, не хочу наче бомж, випрошувати когось, щоб мене прихистили на ніч.
Складається враження, я чую як від злості у чоловіка скриплять зуби. Ми їдемо вперед. У мене до Юрія багато запитань, але я не наважуюся ставити їх у присутності Марини. Дорогою вона весело щебече. Розповідає про дівчат, хоч тепер ця інформація для мене зайва. Хотілося дізнатися про дівчат перед зустріччю, а не після. Приїжджаємо до будинку. Виходимо з авто та заходимо у маєток. Знімаю верхній одяг і взуття. Майже одразу розбігаємося по своїх кімнатах. Заходжу до спальні й чоловік зачиняє двері. Гнівно міряє мене поглядом:
— А тепер я хочу почути твою версію подій.
— Про Михайла? — уточнюю і сідаю на ліжко.
— Так, чи до тебе ще хтось сьогодні чіплявся? — сині очі випромінюють кригу. Не поспішаю все розповідати:
— Звідки ти про це дізнався?
— Ти постійна клієнтка того караоке бару. Там у мене є знайомий офіціант. Я завжди залишаю йому щедрі чайові, а він розповідає чим ти там займаєшся.
Шокують такі факти. Не очікувала, що чоловік стежить за Уляною, а ще більше не очікувала, що він у всьому зізнається. Юра сідає на ліжко у матрац злегка прогинається під його вагою. Я уточнюю:
— Тобто офіціант шпигує за мною?
— Я б не назвав це шпигунством. Сьогодні він розповів про домогання Михайла й судячи з усього врятував тебе від них.
— Так, — важко видихаю, — Михайло казав про якісь гроші, щоб я відпрацьовувала борг. Тоді я не зрозуміла, що він мав на увазі. Можливо й справді я йому винна, не знаю, — винувато опускаю голову.
Зараз не завадило б поговорити зі справжньою Уляною. Але вона віддала мені свій мобільний і навіть не сказала як з нею зв’язатися у разі потреби. Пообіцяла приїхати через місяць. Якби там не було, я повинна відпрацювати аванс, який вона мені виплатила. Крім того, сумніваюсь, що Уляна залишила мене без нагляду. Юрій супить брови:
— Він твій коханець?
— Мабуть, ні. Михайло згадував минуле. Гадаю, я таки зрадила тобі з ним, але я не впевнена, — вилиці на обличчі Юрія напружуються. Ця інформація явно його злить, але не хочу його обманювати ще більше. Складаю руки у замок, — я намагаюся бути чесною з тобою. Досі нічого не пригадала. Наче пазл, збираю по крихтах своє життя й намагаюся зрозуміти хто друг, а хто ворог. Судячи з усього ворогів у мене багато. Не можу довіряти навіть рідній сестрі. Не дивно, що я стала стервом. Все моє оточення — фальшиве, подруги не щирі. Здавалося б єдина людина, яка може стати опорою у житті, якій я маю довіряти — це мій чоловік. Але і тут у мене не склалося.