Глава третя.

Кімнату заполонив шум пилососа. Вирисовувалася досить таки еротична картинка: молода та гарна дівчина в чоловічій білій сорочці прибирає. Як тільки В’ячеслава вимкнула на хвилинку пилососа, щоб перепочити, то почула як її настійливо кличе Олександр:                                                                         
                                                                                                                                                                         
- Золотце, йди до мене!
                                                                                                                                                                      
В’ячеслава, перекривлюючи чоловіка, направилася до ванної кімнати. Увійшов у середину, вона склала руки на груди. Через те що бюстгальтер був також мокрим, В’ячеслава зняла і його. Зрозумів, що таким жестом, вона ще більше привернула уваги до своєї груди, швидко прибрала руки.
                                                                                                                                                                      
- Душа моя, принеси мій телефон. Він на тумбі, біля ліжка, – попросив Олександр уважно роздавлюючись В’ячеславу – Тобі пасує.
                                                                                                                                                           
Останню репліку В’ячеслава вирішила пропустити мимо вух, та пішла виконувати прохання Олександра. Підійшовши до тумби вона узяла до рук телефон. В цей момент він задзвонив. Телефонував «Кошеня». В’ячеслава трохи раз озлилася через цей дзвінок й швидко віднісши телефон Олександру мало не кинула його до ванни.
                                                                                                                                                          
- Як моє маленьке кошеня? – запитав Олександр, а В’ячеслава не збираючись цього слухати вилетіла з ванни.
                                                                                                                                           
Включивши знову пилосос В’ячеслава завершувала розпочату справу. Закінчивши пилососити, направилася до кухні. Закинув посуд до посудомийної машини, вона прийнялася витирати стола.
                                                                                                                                                              
В момент коли В’ячеслава, витираючи стола, нахилилася, Олександр тихо поклав руки їй на талію й притягнув до себе.
                                                                                                                                                            
- Дякую за ванну, вона була просто чудова. Але можна було б й не використовувати так багато одеколону, – прошепотів Олександр на вухо дівчині й прикусив мочку, від чого дівчина скрикнула – А це моя маленька помста.
                                                                                                                                                                 
- Відчепися від мене! – не витримала В’ячеслава й крикнула на весь будинок.

- Добре. Тоді я зроблю так, що твою подругу звільнять, і нікуди більше не візьмуть на роботу. Останнє рішення за тобою.
                                                                                                                                                             
- Припустимо я погодилася, а що тоді робити мені з роботою? Ольга Миколаївна звільнить мене якщо я не буду брати замовлення, тим паче я тільки но влаштувалася. А Ксеню звільнять якщо вона втратить це замовлення, — почала шукати відмовки В'ячеслава.
                                                                                                                                                                    
- Я влагоджу це питанні, при умові, якщо ти погоджуєшся, — рішуче промовив Олександр — Подумай добре, ти матимеш виконувати усе, що я тобі скажу. Більше терпіти "ні" я не буду. Якщо щось буде не влаштовувати, то можеш йти й не повертатися.
                                                                                                                                                                   
- Добре, але у мене також є умова. Я прошу прислухатися до мене, та не переходити межі у бажаннях, — висловила свої умови В'ячеслава.

- Хм, тобто ти просто хочеш працювати? Ні, мене так не влаштовує. Можливо поставмо межі допустимості? - сказав Олександр та присів на стілець задоволено дивлячись на В'ячеславу.

- Межі? Добре, — погодилася дівчина на пропозицію Олександра.

- Йди до мене, — покликав дівчину Олександр, а коли вона підійшла, то він посадив її на коліна й запитав — Так можна? - отримав від дівчини "угу" знову продовжив — А поцілунок?

- Ні, — різко відповіла В’ячеслава.

- Душа моя, як без поцілунку? Невже тобі не сподобалось? - запитав Олександр дивлячись В’ячеславі прямо в очі.

- Є, а це буде не занадто? - запитала В’ячеслава, а Олександр її поцілував так, що вона тихенько стогнала.

- То як? Цілувати можна? - запитав Олександр дивлячись прямо в очі дівчині.

- І це все? - запитала В’ячеслава й отримав кивок головою від чоловіка продовжила - Тоді я згодна. Але я все ж таки не розумію, як ти це все поясниш Ользі Миколаївні.

- Не турбуйся про це. Це — моя проблема. До речі, запам’ятай на майбутнє, твої проблеми — це мої проблеми, а мої проблеми — також мої й тебе вони ні як не стосуються. Зрозуміла?

- Мені треба працювати, — різко сказала В’ячеслава й скинув з себе руки Олександра піднялася.

- Добре. Мені теж не завадить піти й попрацювати. Принесеш мені до кабінету кави? Десь через пів години.

- Ага.

Після своїх слів В’ячеслава швидко піднялася з колін Олександра й підійшла до вікна. Узявши до рук ганчірку вона намагалася показати чоловіку що дуже зайнята роботою. Олександр ще раз подивися на дівчину й пішов на гору, до свого кабінету. В цей момент В’ячеслава припинила витирати скло.

"Як же він схожий на нього... До чого ж це мене приведе? Я не хочу повторення історії..." - подумала В’ячеслава й тяжко видохнула.

*****

Піднявшись сходами на гору, Олександр увійшов до свого кабінету. Він помітив, що з В’ячеславою щось не так, вона якось дивно відреагувала на все що він їй казав. Але все ж таки вона погодилася на його пропозицію. До речі, стосовно пропозиції, йому ж потрібно домовитися з керівництвом В’ячеслави.

Сівши за свій робочий стіл, він узявши до рук телефона, набрав Ольгу Миколаївну.

- Добрий день, Олександр Вікторович.

- Добрий. Ви ж можете виконати одне моє прохання? - запитав Олександр, тим часом вмикає ноутбук.

- Так. Усе що ви забажаєте. Вас не влаштовує Ксенія? Ми можемо знайти для вас когось іншого.

- Ні-ні. Влаштовує. Ви ж розумієте що у мене великий будинок і Ксенії потрібен хтось хто зможе допомогти її з прибиранням. Вона розказала що у вас працює хороша дівчина на ім’я В’ячеслава. Дайте їй цю роботу.

- Ви впевнені? Вона тільки влаштувалася до нас. Може краще хай Христина? Чи Карина? Вони довго працюють й мають чудові рекомендації.

- Я впевнений. Й хай крім мене вони більше ні де не будуть працювати. Я добре їм заплачу.

- Як побажаєте, — невдоволено сказала Ольга Миколаївна й скинула дзвінок.

Працюючи з документами, Олександр почув стук у двері й посміхнувшись сказав: «Входи». В’ячеслава відкрила двері й поставила чашку з кавою на робочий стіл. Трохи пом’явшись, вона все ж таки запитала:

- Що приготувати на вечерю?

- Пиріг з полуницею, – мрійливо сказав Олександр.

- Добре, – відповіла вона йому й пішла з кабінету.

Через дві години В’ячеслава все ж таки закінчила прибирання. Піднявшись на гору та увійшовши до спальні вона з задоволенням помітила, що її одяг висох й вона може спокійно його одягати. «Чудово!!» – подумала вона.

Натягнувши на себе кофту та джинси, В’ячеслава узяла до руки телефон. Увімкнувши його, вона побачила, що вже є три пропущених виклики від мами. В’ячеслава вирішила передзвонити й запитати чого та хотіла.

- Привіт Славо!

- Привіт мам. Щось трапилось? До речі, я знайшла собі роботу.

- Слухай, доню. Ну на що це тобі? Повертайся до нас, ми ж твої батьки, любимо тебе. Артемчик також хоче щоб ти повернулася. Він згоден пробачити тобі й дати другий шанс вашим стосункам.

- Мамо! Ти нічого не знаєш.

- То ж розкажи мені! Чому ви розлучилися?! Ви були такою чудовою парою. Артемчик – це мрія, а не чоловік!

- То ж й виходь за нього! Мамо, може досить вже? Артемчик то, Артемчик сьо! Хто твоя дитина? Я чи він?

- Ух, Славко! Твій характер! Коли будеш жити сама, з кішками, згадаєш мої слова, й пожалієш, що втратила такого чоловіка! - за тим що вислуховувало свою матір, В’ячеслава й не помітила, як у кімнату увійшов Олександр.

- Доброго дня, мамо! – сказав Олександр забравши телефона у дівчини.

- Яка я вам «мама»? Хто ви такий? Чому у вас телефон моєї доньки?

- Як багато запитань! Я наречений В’ячеслави. А мамою я вас називаю, бо ми скоро з вами поріднимося. Можете називати мене просто: «синок» або ж за ім’ям Саньок.

На цьому моменті, мати В’ячеслави кинула слухавку. В’ячеслава розсміялася.

- Ти перший хто так з нею розмовляв, навіть я так не можу, – сміючись сказала дівчина.

- Мені здалося, потому що я почув, що тобі необхідна моя допомога, – посміхнувшись сказав Олександр.

- Так, Саньок. Дякую.

- Хей, ти тепер завжди будеш так мене називати?

- Можливо, – грайливо сказала В’ячеслава.

- Мм. А я, за свою допомогу все ж таки отримаю пиріг? Їсти дуже хочу!

- Є, так. Зараз піду й приготую.

- В’ячеслава! Я почув що ти була заміжня, й твоя мати не знає ситуації. Ти можеш розповісти мені, я вислухаю тебе.

- Не сьогодні. Пробач…

*****

Ксенія була дуже рада тому, що В’ячеслава погодилася допомогти їй, й тому вона швидко добралася до лікарні.

- Як ти маленька? – запитала Ксеня, влетівши до палати.

- Мамочка, голова болить, – сказала маленька й обійняла маму.

- Як ти так квіточка? Як ти умудрилася розбити голову? – ласкаво запитала Ксеня поцілувавши в лоб маленьку Наталю.

- Я випадково! – відразу сказала маленька – Як ти!

- Поїхали до дому? Лікар сказав, що я можу тебе вже забрати, – видавила Ксеня посмішку й ледве не заплакала через порівняння доньки.

- Так, поїхали.

Ксенія викликала таксі й поїхала з донькою до дому. Відкривши двері квартири, Ксенія увійшла до середини та поклала ключі на тумбу.

- Біжи до себе, – сказала вона, помітив що її чоловік вдома – Я потім до тебе ще зайду, – настійливо відправляла Ксенія доньку до кімнати, не потрібно дитині бачити того що буде далі.

- Ксенія! Ти б замість того щоб прибирати за кимось з дитиною сиділа. Вона б голову не розбила тоді, – сказав чоловік Ксенії та вдарив її настільки сильно що вона впала.

- Кирило, я прошу тебе, не зараз. Вона ж усе чує! – сказала Ксенія витираючи кров з носа.

- Невже ти тепер про дитину піклуєшся? Невже материнський інстинкт прокинувся? – запитав Кирило, та вдарив Ксеню на цей раз вже ногою – Не хвилюйся. Я навчу тебе як треба правильно за дитиною піклуватися, матір недороблена! – зло сказав Кирило та почав бити Ксеню ногами у живіт, грудь та ноги.