Епілог.

З розмови минуло декілька днів. І усі ці дні Олександр не полишав надії випитати у дівчини стать їх майбутньої дитини. В'ячеслава стояла на своєму й щоб не робив чоловік мовчала. Але, це було до сьогоднішнього ранку...

На перший погляд ранок ніби то розпочав як і завжди. В'ячеслава прокинулася досить таки рано і накинувши халат пішла до ванної приводити себе до ладу. Її не здивувало що поруч не було Олександра, бо той частенько рано йшов на роботу. Коли ж усе стало не так, як завжди? Тоді коли В'ячеслава відчинила двері шафової кімнати. Дівчина застила з відкритим ротом, так і не пройшовши далі. Прямо на проти неї висіла біла сукня, з мережевом. З верху на неї повісили довгу білу шубку. В'ячеслава подумала що щось пропустила. Поруч з одягом висіла записка. Дівчина підійшла і почала читати:

"Ти і я. Більше нікого. Як будеш готова. Згодна?".

На обличчі дівчини з'явилася посмішка. Вона вважала це авантюрою: одружитися нікого не повідомивши. Після такого їм обом влетить від Ольги. Але все ж таки, В'ячеслава ніяк не могла відмовити своєму коханому і прийнялася збиратися. Перед тим написавши Олександрові свою відповідь і домовившись зустрітися біля Загсу через дві години. 

Хоча сукня була й дуже гарною, але на щастя неймовірно простою в одяганні. Підкрутивши волосся та нанісши легкий макіяж, В'ячеслава покрутилася біля дзеркала. Вона не вірила що це відбувається. Поклавши руку на живіт вона дістала телефон і побачила що якщо прямо зараз не піде, то запізниться на власне, маленьке, весілля. Накинувши шубу та взувшись дівчина вискочила з будинку. Її вже чекав Георгій, водій її Сашка.

- Шефу пощастило що в нього така красива наречена - промовив Георгій і відкрив дверці машини.

- Дякую - відповіла щаслива В'ячеслава, яка вже не могла дочекатися коли побачить Олександра.

Дорогою В'ячеслава тільки те й робила що посміхалася і дивилася у вікно, слідкуючи за дорогою ніби від того вони швидше доберуться. Хоча їхали вони двадцять хвилин - їй це здалося вічністю, і коли нарешті машина зупинилася В'ячеслава вискочила і підбігала до Олександра який у весь це час чекав її. Вона накинулася на нього з обіймами, а його губи тим часом накрили її. Вони б і далі цілувалися під дверима Загсу якби Олександру не зателефонували і йому довелося відірватися від коханої щоб відповісти на дзвінок. 

- Так, ми зараз будемо - сказав він у слухавку і скинув виклик - Знайома з Загсу. Запитує чи ми сьогодні будемо одружуватися - пояснив Олександр - Ми ж будемо?

-  Скажу відверто після того я не думала що ти мене ще чимось здивуєш - призналася дівчина - І я теж хочу тебе здивувати. Бо це якось не чесно що весь час тільки ти це й робиш.

- О Боже. Тільки не кажи що є якась причина що ми не можемо зараз одружитися.

- Причина є. Моя мама. Вона нас потім обох приб'є. Але я не про це. Пам'ятаєш що я ходила на УЗІ? Так ось, у нас будуть близнюки, два хлопчики - призналася В'ячеслава, яку після цього на руки підхопив Олександр.

І знову цю ідилію перервав дзвінок від знайомої з Загсу яка вже просто не могла їх дочекатися. З В'ячеславою на руках Олександр увійшов до Загсу подумки дякую Господові що вони зустрілися.