Глава сорок п'ята.

Олександр припаркував машину, для того щоб приділити всю свою увагу Ользі. Ну, і щоб не врізатись у якусь машину, від почутого далі. Як він вже встиг зрозуміти, дивуватися буде багато.

Спочатку чоловік вирішив що йому просто почулося, тому перепитав. Пригнічена Ольга повторила свої слова. Від почуттів що переповнювали Олександра в той момент його руки стиснулися на кермі.

- Дайте здогадаюсь, В'ячеслава про це не знає? - запитав він і подивився на жінку, яка кивнула головою у знак згоди.

- І...Я не хочу щоб вона коли-небудь про це дізналася. Можливо я й егоїстка, але..вона моя донька, а я її мати. Не просто так же кажуть що мати не та хто народила, а та хто виховала — сказала Ольга, ніби хотіла переконати в цьому не Олександра, а в першу чергу саму себе.

- Я так і зрозумів — промовив Олександр так, ніби й не сподівався почути щось інше — А, якщо бути повністю відвертою, то хто, все ж таки, справжня мати В'ячеслави? Ну, і звичайно відкинути в сторону про те "хто виховав".

- Моя молодша сестра — відчужено промовила Ольга, дивлячись куди завгодно тільки не на Олександра — Їй була не потрібна дитина. Та й куди. Вона саме ще була дитиною. З самого початку мені здавалося це чудовою ідеєю. Ми з чоловіком не могли мати дітей, а тут такий шанс. Тим паче не аби яка дитина, а племінниця.

- Невже ваша сестра так просто віддала дитину? - якось невпевнено запитав Олександр.

- Вона чудово розуміла що так буде краще. Тетяна була не готова ставати матір'ю.

- Чому ви так в цьому впевнені? Ви так багато разів це потворили.

- Бо я знала свою сестру. У неї був вітер в голові. Чи ти вважаєш, що розумна людина залетить п'ятнадцять від не зрозуміло кого? - запитала Ольга й не даючи Олександру відповісти продовжила — Все склалося найкраще.

- І що ж тепер? Ви ж розповіли мені це, бо вважаєте що ваш чоловік потрапив до лікарні через цю історію? Якщо ні, то навіщо тоді? Може, ваша сестра захотіла розповісти все Славі, й прийшла до вашого чоловіка щоб дізнатися як її знайти? Вони могли б посваритися і ... - припустив Олександр, але Ольга не дала йому закінчити, перебив.

- Таня померла коли Славі було три роки. Але, в іншому ти прав. Тільки, я думаю, що це міг бути справжній батько. 

- Ох, навіть так — промовив Олександр зрозумівши як же все заплутано.

- Може поїдемо вже? Я так на потяг запізнюсь.

Наступна глава вийде у четверг. Чекаю на ваші коментарі