Глава сорок третя.

Від почутого дівчина присіла. Довгий час вона мовчала намагаючись осмислити почуте, що ніяк їй не вдавалося. Натомість, Олександр не розгубився і поставив Ользі запитання яке мучило Славу:

- Що сталося? - запитав він, обіймаючи В'ячеславу за плечі, ніби даючи їй зрозуміти, що він поруч.

- Його намагалися пограбувати, а ти, Славо, знаєш як він ладен вдавитись за кожну копійку, нічого не віддав. Ось і грабіжник забрав все силою й штрикнув його ножем в живіт — розповідала Ольга так ніби придумувала історію на ходу. Це було добре видно. Вона хотіла щось приховати за цим обманом — То ж, Славо ти маєш вирішити зараз. Ти їдеш зі мною, чи залишаєшся?

- Я... не знаю — промовила В'ячеслава.

Дівчина не знала чи потрібно їй їхати. Її стосунки за батьком були ще гіршими ніж з матір'ю. Що буде коли вона туди поїде?

- Не думаю, що це гарна ідея. Буде краще якщо ти поїдеш сама.. - сказала Слава й очікувала почути осуд від матері, але цього не сталося:

- Так... Справді буде краще якщо ти залишися тут — промовила Ольга так ніби тільки но зрозуміла що Славі й дійсно не слід їхати до Харкова — Тим паче в такому... кхм, стані — спробувала делікатно додати жінка, чого не вдалося, Слава вирішила просто пропустити останню фразу матері мимо вух.

- Ольга, якщо щось необхідно, то телефонуйте — сказав Олександр, пропонуючи свою допомогу.

- Дякую, Сашко — відсторонено подякувала Ольга, ніби думками знаходилась десь далеко звідси, спохватившись вона підвелася й обійнявши Славу сказала: - Я вже зібрала свої речі й придбала квиток через інтернет.

- На котру? - поцікавився Олександр.

- За годину. Буду вдячна якщо ти мене підвезеш до вокзалу.

- Добре. Я швидко зберусь — сказав Олександр після чого Ольга вийшла з кімнати, сказавши що буле чекати на нього внизу.

Олександр підійшов до В'ячеслави та обійняв її. Його рука погладжувала спину дівчини.

- Я поїду з вами — сказала вона подивившись чоловікові в очі.

- Ні — відповів він їй і на клонився щоб поцілувати, але Слава відсторонилася — Не треба так на мене дивитись, золотце. Мені потрібно поговорити з нею. На одинці.

- Чудово. Ми ще не одружені, а в тебе в же секрети й з ким, з моєю мамою — сказала Слава розсмішивши чоловіка.