Глава двадцать дев'ята.

- Здраствуй, мамо! Ви навіть уявити не можете те, який я радий, що ми нарешті зустрілись - промовив Олександр увійшовши до кухні.

- Не можу сказати того ж самого - промовила Ольга й подивилася на чоловіка, який підійшов до її доньки та поцілував в щоку, а після сьав позаду неї обіймаючи руками її плечі - Я уявляла тебе трохи...інакшим - додала Ольга.

- Так? Й яким же? - поцікавтвся Олександр з посмішкою на обличчі - Доречі, я вас саме такою й уявляв. Такою лагідною, турботливою та люблячою матір'ю, яка бажає своїй доньці тільки щастя - промовив чоловік ніжні та добрі слова, але його посмішка ще й досі здавалася глузливою.

- Хоча, майже таким і уявляла: не вихованим та хамуватим. Й що моя донька знайшла в тобі - роздратовано сказала жінка.

- Чи можу я поцікавитись, мамо, чому вам так здається? Я б не сказав, що я не вихований чи хам.

- Мамо, й справді. Сашко не такий, ким ти його описуєш. Вам треба краще дізнатися про одне одного й ти зрозумієш, що помиляєшся - втрутилася в їх розмову В'ячеслава, а потім попросила Олександра нахилитися до неї, щоб те що вона хо ілка сказати особисто йому, міг почути тільки він - А ти не провокуй її.

- Пробач золотце. але так важко стриматися - прошепотів своїй коханій Олександр й перед тим, як випрямитися плцілував в мочку вуха - Мамо, сподіваюсь, що ви надовго до нас приїхали - сказав чоловік звертаючись до Ольги, явно щось задумавши.

- На тиждень - сухо відповіла жінка.

- Чудово - промовив Олександр, подумки зрозумівши щр цього часу йому вистачить щоб втілити задумане, але побачивши нерозуміючий погляд В'ячеслави вирішив пояснити хй - Ну а що? Я візьму на декілька днів вихідний й ми покажемо мамі місто. Сходимо кудись усі разом, як справжня родина. Проведемо багато часу разом і я зроблю все щоб проведений разом час був незабутнім. Й не дивіться на мене так, мамо, нам же треба налагоджувати стосунки.

- Й справді гарна ідея. А ти як думаєш мамо? - запитала, В'ячеслава звертаючись до матерв з усмішкою на обличчі.

- Не погана. Але ж в тебе так багато роботи, що ти не зміг мене навіть зустріти. Чи вийде узяти вихідний й навіть не один, як я зрозуміла? - запитала Ольга у Олександра, не сильно прагнучи цієї прогулки з ним.

- Вийде, не хвилюйтесь. Я швидко розберусь з усіма справами. А ви ж в нас залишаєтесь? - запитав Олександр й побачивши що жінка кивнула головою в знак згоди, продовжив говорити - Тоді, ходімо я покажу вам вашу кімнату. А ти Славо поки що приготуй мені щось поїсти, голодний не наче вовк.

Олександр не дарма залишив В'ячеславу в кухні, бо він подумав вже зараз почати, мстити Ользі за те що вона намагається відібрати в нього Славу, та віддати її якомусь "Артемчику". Ольга ще не підозрювала як саме вона буда розплачуватися за свої слова.

Дорогі читачі! Знаю що глави виходять дуже рідко й мені соромно за це. Але в мене є пояснення. Просто з цієї неділі й кожну наступну я мала б почати їздити на пробне ЗНО, до якого готувалася (записала на 4 предмети), але в п'ятницю прийшло повідомлені в школу, що учні 10 класу не їдуть, через те що багато учнів 11 класу записалися((( Й ось у мене з'явився вільний час) Глави будуть виходити частіще)))