Розділ 20

Якби Артур не мав грошей та орендував для святкування сьогоднішньої урочистості заклад куди скромніше, то в цей би момент ми б всі могли почути, як біжить зі всіх лапок мишка, тягнучи перед собою чималий шматок сиру, котрий вона вкрала з цього свята живота, оскільки в цю саму секунду всі гості завмерли, навіть діти, які були присутні на цьому заході, затихли, начебто відчуваючи градус даного моменту. Ніби були готові до того, що наступної миті з каміна понесе пилом від вугілля, а після в цьому тумані вималюється дідо, на ймення Санта Клаус.

- І що ти зробив? - Не витримав той, хто по факту і не мав витримати. Той, хто не був просто пересічним глядачем в цій виставі реального життя. Дане питання поставив Артур і я вже думками прощалася з усім - з запланованим феєрверком, з величезним тортом, який мав стати окрасою даного вечора, з цими всіма обличчями, які як один блукали від мене до Артура, від одного брата до іншого, і знову до мене... Любовний трикутник - саме те, що, напевно, найбільше захоплює увагу народу в наш час, не дарма ж навіть найбільш банальні мелодрами набирають достобіса переглядів на тому самому телевізорі, який у двадцять першому столітті став звичайною підставкою для квітів. Мені ніколи не подобалися мелодрами, ще більше я не любила ці заїжджені теми про любовні трикутники, зараз же я головна героїня цього лайна. Варто свистіти, зазиваючи оператора, щоб той все фільмував на відеокамеру, тут контент на пару мільйонів на очах розгортається. І на сценаристові можна зекономити, все сама несеться, без мого відома...

- Почав її роздягати...

Якщо до цих трьох слів мовчання було беззвучне, то наразі воно кричало, заявляючи про себе на весь світ, це при тому, що роти всіх присутніх були закриті, а якщо в когось і відкриті, то тільки від шоку почутого.

- Та найголовніше не це, ні, - можливо, варто Марата попередити, що було б непогано хоча б з капелюхом пройтися поміж рядами глядачів та зібрати плату за публічне пригнічення мене як людини та за знищення як нареченої? А то всі серії одним махом викладає і все в загальному доступі, все в маси, - не заради цього я розпочав цю розповідь, звичайно, ні.

- Тоді заради чого? - Кожна буква як удар молотом по ковадлу - так я відчуваю це запитання від Артура, і чоловік плюс до всього ще й підіймається з місця, бажає замість ковадла використати мою голову, а молот вже нависає над моєю бідненькою голівонькою, ще буквально мить, ще секунда, друга та...

- Заради того, брате, щоб тобі сказати, як тобі пощастило з нареченою, тепер вже офіційною дружиною, - я вже опустила погляд вниз, на свою тарілку та зажмурилася, очікуючи цього удару від нареченого, тому ці слова Марата змусили мене підійняти голову та поглянути на нього, спробувати зрозуміти, що за гру він затіяв, - оскільки тільки варто було мені до Емілі доторкнутися, тільки спробувати зняти з неї одяг, як вона почала молотити руками в мій бік та заявляти, що в неї є коханий і що вона його ні на кого не проміняє. Уявляєш? Навіть в тому стані, в якому Емілі перебувала, навіть тоді вона не забувала кого вона кохає та кому належить її серце. Тобі, брате, тобі, тож давайте піднімемо наші бокали, любі друзі, за цю пару та за їхнє міцне кохання й побажаємо їм всього найкращого, а найголовніше побажаймо, щоб найближчим часом ми всі разом зустрілися з іншого приводу - народження їхнього первістка. А потім другої дитини. А потім третьої, і так далі, скільки їм заманеться. Що ж, будьмо!

Я не знала, як на це реагувати. Я не знала, як опинилася на своїх двох та вже дивилася у вічі Артура. Я прийшла до реальності тільки тоді, коли він впився поцілунком у мої губи. Ні, не впився, вгризся, як хижак вгризається в тіло здобичі. Наречений вихлюпував весь той вогонь, що я миттю раніше побачила у його очах. І цього вогню було стільки... Що я ледве від щастя не підплигнула на місці, коли викрики "гірко" вгамувалися, а заодно заспокоївся чоловік, відставши від моїх вуст, які палати так, начебто я з'їла це відро перцю чилі та заїла це все зверху бідоном васабі. Якби я тільки знала, що радіти зарано, дуже зарано...

Я ненавиділа любовні трикутники й ніколи в житті не хотіла в них браті участі. Та сьогодні відбулася ще одна подія, яку я, м'яко кажучи, не підтримую. Що то за весілля без мордобою, так там говориться? Я вважала, що ця так звана традиція вже в минулому, що в сучасному світі люди можуть все вирішити адекватним діалогом. Виявилося, що моє весілля не сучасне, і в ньому як мінімум двоє неадекватних, і по якійсь іронії долі одним з цих неадекватних був наречений, а іншим - його рідний брат...