Розділ 16

- Доброго дня, мене звати Тая Семенівна, я психолог Вашого чоловіка, і я так розумію, що ви б хотіли походити на парні сеанси, вірно? - Психолог - жінка, а це вже невеличкий, але плюсик в мою сторону. Скоріш за все, ця Тая Семенівна вже народжувала, оскільки спеціалісту близько п'ятдесяти років, а навіть якщо ні, навіть якщо у неї немає дитини, то все одно жінка жінку зрозуміє краще, ніж по такому самому питання, якби був зв'язок "чоловік-жінка".

- Приємно познайомитися, мене звати Емілі, - приємна людина ця Семенівна, візуально це відразу видно, розташовує до себе, чимось схожа на мою маму. Від неї віє добром та теплом. Заношу другий плюсик у свою скарбничку, і більш впевнено себе почуваю, - так, ми з коханим хотіли б пропрацювати деякі питання, які можуть сприяти певним непорозумінням, чи то наші думки можуть сильно розходитися в тій, чи іншій ситуації. Я не знаю, Артур вам вже говорив, що у нас буде поповнення в родині?

- Залишив цей момент для тебе, кохана, щоб ти повідомила, - чоловік розслаблений, як на мене, то взагалі не нервує. Це я комочок нервів, розпочинаючи від учора, коли я дізналася про вагітність, і продовжуючи сьогодні, особливо з моменту, як відписав Марат. З того часу я шалено хвилююся. По-перше, думаю дається взнаки безсонна ніч. По-друге, я не знаю як вірно вчинити, що стосується дитини й нашого майбутнього з нареченим. Та тепер з'явилося і по-третє, і воно взагалі мені здається перехиляє шальку терезів у порівнянні з попередніми пунктами. Воно куди вагоміше. Що як брат Артура повернеться і все розповість родичу? Що як викладе все як на долоні? Можливо, мій коханий не повірить в цю дурню, так себе заспокоюю, але й тут є чималий нюанс, від якого тріпоче серце в грудях, як загнаний в клітку птах. Що як Марат все зафільмував? Як доказ, а, можливо, він дещо збоченець, і буде передивлятися це вдома? Я не заснула, провівши весь день як на голках.

- Ми вагітні, - і вдаю щиру посмішку, хоча насправді ледве її з себе видавлюю. Начебто це зубна паста, котрої не залишилося в тюбику, але явно не варіант провести весь день з не почищеними зубами.

- Вітаю вас, - натомість Тая Семенівна по справжньому посміхається, психолог за нас щаслива, і це ще один шпичак у моє серце, яке й так стікає кров'ю - чужа по факту людина рада більше моїй вагітності, ніж я сама рада дитині. - І ви правильно зробили, що вирішили пропрацювати якісь недомовленості, страхи, чи сумніви, які можуть повпливати на ваш шлюб, і на дитинство малечі. І я це говорю не через те, що від цього потовщає мій гаманець, повірте, я не жебракую, просто в наш час дуже мало молодих пар готові працювати над відносинами. Здавалося б - що за дурня, даруйте на слові, працювати над відносинами, та насправді так воно і є, першочергові емоції вщухають, відбувається звикання одне до одного і після цього розпочинаються перші проблеми. Сірі будні, виявлення недоліків у своєму партнері й від цього пошуки кращого.

- Ви маєте на увазі зради? - Я хотіла було поступово підійти до цієї теми, спочатку думала зачепити момент зі статтю дитини, і чи нормально так реагувати, як то робить Артур, але якщо психолог сама розпочала, то гаразд, я готова підхопити.

- І це також. Спочатку намагання змінити одне одного, витесати під себе, але далеко не кожен партнер готовий йти на жертви й перекреслювати минуле й рухатися до ідеалу своєї другої половинки. Та і взагалі це не надто дієвий метод. Варто скоріше приймати кохану людину такою, якою вона є, з усіма плюсами, та зі всіма мінусами, а якщо щось і змінювати у ній, то сісти, спокійно поспілкуватися й пояснити, чому те і те краще було б виправити, і довести на словах, а ще краще на ділі, що всі від цих змін залишаться у виграші. Комусь вдається пройти цей шлях разом, комусь ні. На жаль, останнім часом других куди більше, ніж перших. Партнери не можуть домовитися, очікують кардинальних змін від інших в найкоротші терміни, а дорослий світ такий, що чудеса тут рідко трапляються. І не дочекавшись цих чудес люди вирішують розійтися, перекресливши все те, що їх до якогось часу між собою міцно тримало.

- Я чудово розумію, про що ви кажете, - я не помилилася, коли як тільки но ввійшла в кабінет психолога, усвідомила, що ця жінка це саме те, що я потребувала, - у мене була подруга, яка зрадила своєму коханому, батьку її дитини через те, що той недостатньо заробляв.

- У Лерки є дитина? - Артур ніби проснувся, при чому зробив це дуже різко, так, начебто йому приснився кошмар, і він підірвався у ліжку від лихого сновидіння.

- Та ні, не вона, - як можна не помітити дитину, якщо навіть наречений всього пару разів бачив Лерку? Це ж не йо-йо, яке поклав в кишеню, і витягнув тоді, коли захотілося погратися. Набридло - назад в пальто. - Ти її не знаєш. Це ще зі школи подруга. Вона не вступила в університет після школи, оскільки дізналася, що завагітніла. Тоді їй було явно не до навчання.

- А ти майстер вибирати собі подруг, кохана, - підколює Артур, він це вважає вдалим жартом, а я відмічаю, що і цей момент потрібно пропрацювати, бо в мене що не подруга, то погана. Навіть не знаю, чи буде колись така, яка сподобається моєму нареченому, як моя колежанка.

- Її звати Віола, а її хлопця Марк, - ігнорую шпичку коханого, розповідаю далі, звичайно, не просто так ділячись цією інформацією, - вони кохали одне одного, планували одружитися, і були безмежно раді, коли дізналися стосовно того, що Віола вагітна.

- Але..., - Артур підсів на цю розмову, йому справді цікаво, і зрозуміло, що очікує вибрика, яка робить кожна моя подруга по його думці.

- Але Віолу не влаштовувало те, що Марк мало заробляв. Що цих грошей не вистачало на них двох, щоб орендувати квартиру і на прожиття, не кажучи вже про майбутнього третього члена родини. На всякі коляски, ліжечка, одяг малечі.

- І твоя подруга вирішила знайти хахаля по багатше?

- Грубо, але так, - Тая Семенівна наразі була просто глядачем у цьому діалозі. Взагалі не вмішувалася в нашу з Артуром розмову. Хоча, скоріш за все, це й один з методів її роботи, не заважати клієнтам, коли вони затіяли таку собі словесну перепалку. - Після цього я перестала з Віолою спілкуватися, пояснивши, що я не підтримую її вчинок і не можу дружити з тією, яка так гидко вчинили по відношенню до Марка.

- Чим все завершилося? - Вступила психолог в це обговорення.

- Віолка знайшла мажорного татка? - По-своєму перефразував питання Семенівни мій наречений.

- Ні, не знайшла. Натомість Марк їй пробачив зраду, заради дитини пішов на поступки, вони невдовзі зіграли весілля й тепер мають щасливу родину. В них спочатку народилася донька, а ось недавно і синок. І якщо ти хочеш спитати, звідки я це знаю, то чат з однокласниками нікуди не подівся й дівчата люблять попліткувати між собою, яка Віола нехороша дівчинка і який Марк ідіот, пробачивши їй зраду, - бо я вже бачу цей допитливий погляд Артура, який явно означає - "звідки такі деталі особистого життя вже НЕ подруги?"

- Вибачте, але ваші однокласниці, Емілі, недалекі люди, які не розуміють, що таке по справжньому кохати. Якщо цей Марк зміг пробачити такий вчинок своїй дівчині, якщо зміг переступити через себе, то він справді її кохає, і дитина для нього не іграшка, а відповідальність, котру цей Марк взяв на себе і від якої нізащо не відмовиться.

- Чесно кажучи, я була шокована таким його вчинком. Справді далеко не кожен на таке здатен.

- А ви б, Артуре, ви б змогли пробачити Емілі подібне? Чисто теоретично змогли б поставити своє "я" на другий план, перетворивши його крізь сльози та біль на "ми"?

Боже, та я готова розцілувати цю жінку. Вона за мене поставила питання, яке я боялася задати Артуру, бо банально не знала, яка може бути в нього реакція. Ось навіть зараз - він ще нічого не промовив, а його очі палають так, що хочеться вийти з кабінету та тікати, тікати, і ще раз тікати. А це просто змодельована ситуація. Теорія. Що ж буде, якщо дійде до практики...