Розділ 8

- Коханий, а ти коли наступного разу плануєш поїхати до психолога? - Цю ніч я дуже кепсько спала. А якщо покласти руку на серце, то взагалі не заснула. Так, закрила повіки, вдала, що бачу сни, щоб в нареченого не викликати зайвих запитань, але все одно не виявилася в цілковитій темноті навіть коли їх заплющила, оскільки перед очима мелькали картинки з позавчорашнього дня. Я, Марат, наші з ним дії... Все це ніби кіно в прискореному режимі пролітало у мене перед очима і це кіно явно відносилося до фільму жахів, адже від нього кидало в тремтіння, хотілося накритися ковдрою з головою та ніколи звідти не вилазити. Сховатися від того, що я натворила. Яку біду створила, а тепер не знаю, як її розв'язувати.

- Та думав сьогодні після роботи заскочити, а що? - Артур же навпаки дуже добре виглядав, а, отже, ідеально спав.

"Та і чому б ні, якщо він нікому не зраджував?"

Внутрішній голос на якісь пару секунд висунув свого носа з-під ковдри, ляпнув те, від чого всю ніч моя голова гуділа, і назад сховався. Ну, звичайно, не йому ж це все розгрібати.

- Я думала разом до нього сходити, - та все ж безсонна ніч залишила невеличкий промінчик надії після себе. Десь вже під ранок, коли почалося розвиднюватися, в мою голову прийшла ідея, яка здалася непоганою, якщо врахувати всю ту дурню, про яку я думала протягом ночі. Не дарма говорять, що ранок вечора мудріше. А якщо ще й врахувати той факт, що мій вечір взагалі ідіот, то кожен ранок на його фоні буде виглядати вундеркіндом.

- Навіщо? - Коханого дивує таке моє бажання, тож він навіть відвертається від дзеркала, перед яким Артур зав'язував собі краватку, збираючись на роботу, і з нетямущим поглядом цікавиться нахіба мені це потрібно.

- Ми тепер в новому статусі, - при цьому погладжую свій ще плоский животик, цим демонструючи, про який статус говорю, - тож було б непогано перед народженням малюка походити на сеанси до психолога, щоб коли він народиться, то ми з тобою були максимально готові до цього випробування. Щоб стати якщо не ідеальними, то близькими до цього мамою та татком.

- А це мені подобається, маленька, - наречений одним великим кроком долає відстань до ліжка, а вже наступної миті матрац прогинається під його вагою, ще секунда і вже мої губи прогинаються під наполегливим поцілунком Артура.

- Справді? - Чесно кажучи, неочікувана така реакція. Я то вважала, що він буде проти цієї вигадки, буде вважати, що це зайве клювання його мозку, а йому й так достатньо того, що він вже витрачає час та кошти на мозкогоправа, та наречений дуже швидко та охоче погоджується. Це навіть дещо підозріло.

- Так, - з широкою посмішкою на все обличчя Артур повертається до своєї краватки, вправо з нею справляючись, як тільки но справився зі мною, викликавши чималу гаму емоцій своїм поцілунком, - мені дуже подобається, що ти вже звиклася з думкою, що у нас буде син. Та і щодо психолога я також згоден. Нам це не завадить. Заради малого я і не на таке здатен.

- Врахуй - я підійму у психолога питання стосовно статті дитини й чи нормально з твоєї сторони приймати сина, якщо народиться хлопчик, і відрікатися від доньки, якщо буде дівчинка, - це насправді теж вагоме питання, бо якщо нареченого ця тема порадувала, то мене дуже бісить. Вже другий день як не дає спокою. Хоч, як не дивно, це не найбільший мій головний біль. Аби ж на статті дитини все й закінчувалося...

- Ніхто відрікатися від доньки не збирається, оскільки навіщо від неї відрікатися, якщо буде хлопчик. Син. Спадкоємець.

- То коли ти запишеш нас до психолога? - Спокійно, Емілі, вдихни та видихни, зараз найголовніше довести справу до цієї зустрічі з психологом, а вже там розібрати все на молекули. Можливо, буде гарний спеціаліст і він допоможе якось переконати Артура, що так маніякально очікувати на народження сина це не нормально.

- Та хоч сьогодні, на шосту годину тобі буде зручно?

- Ідеально.

Що ж, до шостої вечора є чимало часу. Можна хоча б трішки поспати, а після зі свіжою головою підійти до планування цієї зустрічі з психологом. Підвести і його, і Артура до мого головного питання, яке вони не мають розкусити, але водночас дати на нього відповідь.

Як ось цей чоловік дав відповідь, після якої я точно не засну...

"Як це що робити? Розповісти йому правду"

Минула практично доба з того часу, як я написала Марату повідомлення, і ось тільки зараз він надумав щось відписати.

"І виховувати зі мною дитину. Як відомо, чужих дітей не буває, а якщо це ще й дитина рідного брата так тим паче..."

***

- Доброго дня, мене звати Тая Семенівна, я психолог Вашого чоловіка, і я так розумію, що ви б хотіли походити на парні сеанси, вірно? - Психолог - жінка, а це вже невеличкий, але плюсик в мою сторону. Скоріш за все, ця Тая Семенівна вже народжувала, оскільки спеціалісту близько п'ятдесяти років, а навіть якщо ні, навіть якщо у неї немає дитини, то все одно жінка жінку зрозуміє краще, ніж по такому самому питання, якби був зв'язок "чоловік-жінка".

- Приємно познайомитися, мене звати Емілі, - приємна людина ця Семенівна, візуально це відразу видно, розташовує до себе, чимось схожа на мою маму. Від неї віє добром та теплом. Заношу другий плюсик у свою скарбничку, і більш впевнено себе почуваю, - так, ми з коханим хотіли б пропрацювати деякі питання, які можуть сприяти певним непорозумінням, чи то наші думки можуть сильно розходитися в тій, чи іншій ситуації. Я не знаю, Артур вам вже говорив, що у нас буде поповнення в родині?

- Залишив цей момент для тебе, кохана, щоб ти повідомила, - чоловік розслаблений, як на мене, то взагалі не нервує. Це я комочок нервів, розпочинаючи від учора, коли я дізналася про вагітність, і продовжуючи сьогодні, особливо з моменту, як відписав Марат. З того часу я шалено хвилююся. По-перше, думаю дається взнаки безсонна ніч. По-друге, я не знаю як вірно вчинити, що стосується дитини й нашого майбутнього з нареченим. Та тепер з'явилося і по-третє, і воно взагалі мені здається перехиляє шальку терезів у порівнянні з попередніми пунктами. Воно куди вагоміше. Що як брат Артура повернеться і все розповість родичу? Що як викладе все як на долоні? Можливо, мій коханий не повірить в цю дурню, так себе заспокоюю, але й тут є чималий нюанс, від якого тріпоче серце в грудях, як загнаний в клітку птах. Що як Марат все зафільмував? Як доказ, а, можливо, він дещо збоченець, і буде передивлятися це вдома? Я не заснула, провівши весь день як на голках.