Розділ 10

- Емілі, щось ти не виглядаєш дівчиною, яка безмежно рада новині про вагітність, - ці слова діють на мене як ляпас, я задумалася над своїми гіркими роздумами й випала з реальності, де варто вдавати, що я не знаю де себе подіти, настільки щаслива стосовно того, що скоро стану мамою. - Напевно, ще досі не можеш в це повірити, еге ж?

- Так, це точно, - Валерій Рамірович спочатку ввігнав мене в стан, де ноги почали труситися від хвилювання, а потім сам же і дав рятувальне коло, за яке я звісно вхопилася. - Ще вчора я навіть ні про що не підозрювала, а сьогодні вже мама.

На "так, це точно" потрібно було і зупинитися, нічого не додавати, оскільки варто було заговорити за вчора, як я відчула погляд Артура на собі. Як наречений як лазером випалював на моєму обличчі чималі дірки. Мені навіть закортіло простягнути руку до лиця та зменшити той жар, який утворився від допитливого погляду нареченого.

- Словами не передати наші з коханим почуття, що ми станемо батьками, - і пригортаюся до нього, намагаюся збити його злість, пов'язану з тим, чим я займалася вчора і в якому стані він знайшов мене сьогодні. І тільки зараз я розумію причину, через яку Артур може так злитися на мене. Не просто через те, що мені зірвало гальма і я віддалася веселощам сповна. Ні, є ж набагато важливіша причина. В рази важливіша, ніж просто незапланована гулянка з моєю подругою, яка закінчилася моїм зникненням з радарів нареченого.

- Ага, не передати, - в будь-який інший день я б сприйняла ці міцні обійми за надмірні почуття коханого в мою сторону. В будь-якій іншій ситуації я б списала це на те, що він мене хоче. Він мене бажає.

Але... але ні. Якщо дитина вже всередині мене, а ми з Артуром в цьому сьогодні вже переконалися, отже, вчора я веселилася разом з малим жителем мого животика. В який вчора потрапляла рідина. І це не апельсиновий сік, чи газована вода, ні. Від соку та води людина не випадає безпам'яті з цього світу. Від соку та води людина на наступний день не опиняється в готелі, не усвідомлюючи, як вона туди потрапила.

- А де Неля? Вона не хоче нас з коханою привітати? - Наречений начебто як ні в чому не бувало продовжує вести діалог зі своїм батьком, візуально практично нічого не відрізняє його від того Артура, котрого всі знають, та я ж відчуваю, про що він думає. А думає він про те, що я вживала алкоголь, коли вже була вагітна. Коли плід вже розвивався, я влила в себе спиртне. Найголовніше те, що я не можу заперечити й повідомити, що взагалі не любителька напоїв з градусом, і дитина не постраждала. Від алкоголю точно ні. Вона може постраждати через інше... Точніше через іншого... З яким мама цієї дитини опинилася в одному ліжку, а не запалювала в якомусь ресторані, чи то клубі, як підніс ситуацію Марат. Саме той, хто і приховував сліди злочину з цією мамою.

- Вже скоро має приїхати, вона була на pol dance, коли я їй повідомив, про особливий стан Емілі. З хвилини на хвилину має повернутися.

- Полденц? Це щось пов'язане з підлогою? - Нелі ще тут немає, але я вже вдячна дівчині, що вона ходить на ці танці, адже тиск Артура на моїй талії зменшується, даючи можливість вдихнути на повні груди.

- Це щось пов'язане з пілоном, синку, - навіть шпичка зі сторони мого нареченого взагалі не зіграла ні найменшого впливу на Валерія Раміровича, аж надто в того гарний настрій, - дуже добре розвиває сексуальність у дівчат. Не кажучи вже про те, наскільки робить їх гнучкими у ліжку.

При цьому погляд батька Артура спрямований не на сина, якому він розжовує, що означає це слово, а на мене, начебто я майстер спорту в pole dance і зараз підтримаю чоловіка в тому, що після цих занять і справді ледве не піруети витворяєш у ліжку.

- В Емілі з цим ніяких проблем немає.

Супер! Неймовірно! Тепер вже погляди двох родичів спрямовані на мене, начебто вони готові до вистави. Незрозуміло з яким підтекстом...

- Навіть не сумніваюся, - на цих словах Валерія Раміровича я не втрималася й закашлялася. Перепрошую, а в чому це він не сумнівається? - Та немає ніколи меж досконалості. А якщо це ще й стосується інтиму...

- Ми так і будемо тут стовбичити, чи ти все ж таки запросиш нас пройти всередину будинку?

Нарешті, нарешті хоч комусь в голову прийшло, що я можу себе відчувати, м'яко кажучи, не комфортно. Не зручно.

- Авжеж, проходьте, мої дітки, - господар цього володіння відходить вбік, вказуючи рукою на вхід, ніби ми його самі не бачимо.

Коли ми втрьох зайшли всередині дому, то я вже засумнівалася в тому, що новину про дитинку дізналася всього недавно, буквально пару годин назад, адже всередині володінь був накритий величезний стіл з різного роду наїдками, а дівчата, напевно, прислуга, ще виносили нові таці з новими стравами.

- О, зайченя, як ти вчасно.

Коли Валерій Рамірович вигукнув цю фразу, то я сто відсотково розуміла, що це стосується Нелі. Також я була переконана в тому, що це "зайченя" ласкаве звернення батька Артура до своєї укоханої. Чого я не очікувала побачити, так це того, що це "зайченя" буде більше відноситися до зовнішнього вигляду Нелі...