Розділ 7

- Емілі, як ти там? - Лунає питання з-за дверей і водночас по цих дверях прилітає удар. Скоріш за все, Артур просто поплескав їх долонею, але вони настільки слабенькі, господар настільки зекономив на дверцятах, що ледве не влітають всередину вбиральні. Прибивши мене по голові, так само як мене прибила новина стосовно моєї вагітності.

- Все гаразд, потрібно просто зачекати трішки часу, - наречений же чоловік, не має знати, скільки триває ця процедура. Якщо, звичайно, він не прочитав інструкцію, чи то "добродушна" аптекарка не повідала йому ці жіночі секрети.

- Думаю, вже можна перевіряти, - а ні, Артур "заглибився" в це питання куди глибше, ніж я собі могла подумати. Звідкись дізнався про тонкощі цього доволі інтимного процесу.

- Так, так, зараз, секундочку, - а сама розумію, що мені ні секундочки не вистачить, ні хвилини, ні навіть цілої години, щоб зрозуміти, як далі діяти. Я ще не відійшла від того, що разом з Маратом ми накоїли, як тут випливає новина щодо того, що ми наробили з Артуром... Краще б я тиждень відходила від похмілля, місяць, рік мене б турбував жахливий головний біль, але не ця ситуація, з якої немає виходу.

Наречений не дурень, зрозуміє, що означає дві смужки. Стерти її я ніяк не зможу. Задля цього немає під рукою потрібного приладдя. Тест всього один, отже, не зможу влаштувати все так, щоб показати інший, де буде тільки одна паличка, викинувши той, що з двома. Та і рано, чи пізно все стане явним. Приховати чималий животик буде куди важче, ніж замалювати одну невеличку смужку.

- Ну? - Коли це сталося? Коли відбулося зачаття дитини? Дивлюся в очі нареченого й хочу зрозуміти, коли в мені зародилося нове життя, оскільки погляд Артура палає. Чоловік таке враження вже знає, що я в положенні, просто хоче остаточно впевнитися, почувши цю приголомшливу новину з моїх вуст. Приголомшливу для нього, і зовсім неочікувану для мене. І не те щоб я не хотіла дитину, хотіла, я люблю дітей, бажала стати матір'ю, дуже бажала, але... Не зараз. Не тоді, коли все пішло шкереберть. Не тоді, коли я зрадила батькові цієї дитини.

- Я вагітна, - та брехати не варіант. Артур побачить тест, і його явно здивує, якщо я буду наполягати купити ще один екземпляр. Чоловік може подумати, що я не хочу мати з ним дітей. Що я його не кохаю. А я поки що не готова до шквалу емоцій. Я ще ураган не пережила, а шквал мене остаточно доб'є. І не тільки мене. Тепер вже треба думати не тільки про себе. А і про маля, яке ні в чому не винне. Воно ж не змушувало свою матір плигати по різних ліжках з різними мужиками...

- Кохана! - Мить і все навколо починає кружляти перед моїми очима, і не від вчорашнього, а точніше не тільки від вчорашнього, а ще й від того, що Артур підхоплює мене на руки й починає крутити. Як дзигу розкручувати навколо своєї вісі. Від чого нудота тут же підступає до горла. Вже практично проситься назовні.

- Ар-тур, - пересилюючи той згусток в горлі, промовляє по складах, буквально ще пару секунд цього атракціону і я знову в обіймах з білим другом. Що може натякати на те, що я вагітна і це вже наслідки мого нового особливого стану.

- Ой, вибач, вибач, - добре, що в пориві радощів, нареченому не заклало вуха, бо було б біда, а так він поставив мене на підлогу, притримуючи за талію, бо перед очима досі все крутилося, - я і забув. Я тебе дуже кохаю, моя маленька. Обожнюю тебе. Тебе і наше дитя.

Я б хотіла проживати цей момент безмежного піднесення разом з Артуром. Саме такою я уявляла реакцію коханого на звістку про вагітність. Все приблизно так змальовувала моя увага. Все так, тільки не так...

- Я теж тебе люблю, тебе й наше маленьке чудо, - коли мерехтіння перед очима дещо вщухло, я відійшла від Артура, показуючи, що все в порядку, я можу сама з собою впоратися і погладила животик, досі не вірячи, що там справді розпочинається нове життя, - я б хотіла маму порадувати. Я їй обіцяла, що повідомлю одній з перших, коли ми дізнаємося про те, що станемо батьками. Ти б міг мені подати, будь ласка, мій телефон? А я поки що тут присяду після незапланованих каруселей.

- Авжеж, кохана, секунду, - наречений допоміг спочатку мені присісти на стільчик, а після відправився за моїм гаджетом, мені здається навіть секунди не минуло, як він простягав мобільний, так "літав" від новини, що стане татком, - потрібно буде і до мого батька набрати. А ще краще з'їздити до нього. Навіть уявити не можу, наскільки він зрадіє внукам.

- Звичайно, - посміхаюся коханому, відчуваючи шкірою ту хвилю збудження котру він наразі випромінює. - Зараз тільки до мами подзвоню, а потім порадуємо і твого батька.

Добре, що Артур наразі в такому піднесеному настрої. Відмінно, що він не відстежує кожну мою дію. Адже перед тим, як подзвонити до матері, я швидко набрала смс, відправила за потрібною адресою та тут же стерла, щоб замести сліди злочину.

"Я тільки що дізналася, що вагітна від Артура. Що мені робити?"

Ми обидва наробили біди, отже, обидвом її і розхльобувати. Хіба ні? Він же не той, хто всунув, висунув та в кущі?