Розділ 6

Чи то жіноча інтуїція спрацювала, чи то доля вирішила, що мені й так достатньо перепало на сьогодні, але я знайшла дуже вчасно вбиральню. Щоб не осоромитися. Ні перед нареченим, ні перед самою собою.

- Тобі краще? - Пролунало з вуст Артура після того, як я ще добрих хвилин п'ятнадцять обіймалася з білим другом та визнавалася йому в тому, що він найнадійніша опора, котру я відчуваю протягом останніх п'ятнадцяти хвилин свого життя.

- Так, трішки краще, так, - хоча не впевнена. Дивлюся на нареченого, а перед очима досі тріпотять картинки з вчорашнього дня. Ці слайди дуже швидко змінюються, додаючи ще більше проблем вестибулярному апарату. Змушуючи його працювати в критичних умовах. - Вибач, це наслідки мого дурного вчинку...

Мені реально стало кепсько. Настільки погано, що почало жахливо каламутити. І все від того, що я уявила, як зараз мене Артур візьме, роздягне, почне осипати поцілунками моє тіло в найінтимніших містах. Там, де вчора був язик його брата...

- Навряд, - є певний плюс від того, що мене знудило - коханий таке враження переймається за свою наречену, саму тому вгамувався стосовно злості й неконтрольованих емоцій. Або ті звуки, які долинали з вбиральні, відбили в нього будь-які бажання. Або він усвідомлював, що мені наразі явно не до любовних втіх.

- В якому плані навряд? - Уявна та бурхлива гулянка з Рітою це шикарне виправдання моїй реакції на роздягання Артура. Я перебрала настільки, що зайве проситься назовні. Не розрахувала свою дозу, і тепер вона розраховує мене. Все ідеально склалося, чому він сумнівається?

- Ти зможеш сама побути? - Наречений повз вуха пропускає моє питання, не бажаючи на нього відповідати.

- Та зможу, а що? - Так, можливо, ми можемо вже відправитися додому? Так, сумління буде згризати мене до основ. Так, я буду в підвішеному стані чорт знає скільки часу. Але потрібно все зважити й вирішити, як вірно вчинити надалі. А зробити це буде легше в рідних стінах, якими для мене стани стіни квартири Артура. Тоді нащо тут залишатися? Чому проводити зайвий час в цьому готелі? В цьому номері, який нагадує про вчорашнє моє сороміцьке гріхопадіння...?

- Я збігаю в аптеку, - і вирушає на вихід. А мене трішки відпускає. Полегшено переводжу подих.

- Коханий, купи, будь ласка, якогось порошку замість таблеток, він скоріше засвоїться в організмі, - я очікувала якоїсь підстави від Артура, а він просто хоче полегшити мій критий стан. Придбати щось з медикаментів, щоб поліпшити моє самопочуття. А я вже собі встигла надумати чорт знає чого.

- Без проблем, сонечко, я туди й назад, - цілує й вилітає з номера. 

Мало б бути Артуру гидко мене цінувати, а гидко стає саме мені... Від самої себе. Від того, що ці губи цілували іншого. Торкалися вуст брата нареченого. Буквально пару секунд і я знову накручую себе до такого стану, що без вбиральні знову не обійтися. Добре, що хоч нареченого поруч немає, хоча б це трішки полегшує нікчемний стан. Це не повністю й остаточно впасти в його очах.

- Дякую, любий, - з вдячністю приймаю від чоловіка медикаменти, коли він повертається через якихось п'ять хвилин. Настільки згвинчений моїм станом, що, напевно, ледве не біг до тієї аптеки. - А це що?

- Кохана, тобі настільки погано, що не можеш прочитати, що тут написано? - Ніби-то і звучить як хвилювання за мене, а ніби й з сарказмом це вимовлено. Поки що не можу усвідомити, в який бік йде перехилення.

- Та можу, але...

- Думаю, потрібно перевіритися. Якоюсь іншою ти стала останнім часом. Можливо, це пов'язано з твоїм новим станом, - киває на коробочку в моїй руці, натякаючи стосовно того, про що торочить.

- Я не бачу в цьому потреби, я просто не розрахувала свої сили та...

- Сонечко, тобі важко зробити мені таку малесеньку послугу?

- Та ні, не важко, але...

- Тоді я зачекаю на тебе тут, а ти відправляйся у вбиральню та проведи цей експеримент. Чи тобі допомогти?

- Ні, ні, не треба, я сама, - ми, звичайно, з Артуром близькі одне одному люди й все таке, але ж не настільки, щоб він був присутній під час того, як я буду робити тест на... вагітність.

Так-так, саме з вагітністю наречений пов'язував мій хворобливий стан. Так сам собі та і мені пояснює зміни в моїй поведінці. Якби він знав правду. Якби дізнався, з чим це переплетено...

А оскільки я не була готова видавати Артуру правду, то вирішила задовольнити його цікавість та показати, що татусем ще зарано називатися. Так, ми планували дитину. І не одну. Ми вдвох хотіли чималу родину. До недавнього часу. До появи його брата в нашому житті. До вчорашнього дня... А тепер... Тепер я не знаю. Нічого не знаю. Ні як діяти надалі, ні що говорити нареченому. Та одне я тепер знала точно - я вагітна. Вагітна від одного брата, а переспала вчора з іншим...