Розділ п’ятий

– Вас двоє? Мені казали, що покарано лише одну дівчину, – здивувалася викладачка, побачивши нас з Хонікою на полыгоны.

– Все правильно, покарано лише мене.

– Тоді що тут забула ця дівчина?

– Вона теж захотіла взяти участь.

– Гаразд, два студенти краще, ніж жодного. Я Астрін Граніквіз – проводжу практичні заняття з основ магічного бою. Питання: чим основи магічного бою відрізняються від предмета “спеціалізований бій”?

– Спеціалізований бій підходить лише для певного типу магії, а магічний – для всіх.

– Правильно. Аркан, ви ж були на сьогоднішній лекції містера Трінік’ю?

– Так.

– Тоді дайте відповідь на таке запитання: що спільного у всіх типів магії?

– Активація.

– Не тільки. Зберігання, поповнення, передача. Саме сьогодні ми з вами вчимося поповнювати сили, коли вони на межі, а часу на відпочинок немає. Уявимо, що зараз ми не на полігоні, а посеред поля бою, – місіс Граніквіз клацнула пальцями і нас огорнула ілюзія. Виходить, вона бойовий маг. – І так, яка у вас магія?

– Я елементалістка.

– Цілитель.

– Відмінно, – сказала викладачка, кинувши в мене бойове заклинання, від якого я ухилилася. – Твоє завдання – не лише захищатись, а й захищати напарницю. Цілителька ж має дистанційно підліковувати всі твої рани. Навіть найменші.

Місіс Граніквіз була надто швидкою, а я не встигала і самій відвертатися, і Хоніку захищати. В результаті на мене багато разів потрапляли заклинання. Захист цілителя на полі бою – першочергове завдання, адже він зможе підлікувати атакуючого та захищючого, а без нього не залишиться жодної підтримки. Якщо порівнювати це з комп'ютерними іграми, то бойовий маг та елементаліст мають MP та HP, але відновлювати можуть тільки MP. Щоб відновити HP потрібен цілитель, який використовуючи свою MP підтягує бали здоров'я інших членів команди. Втратити цілителя в бою означає те саме, що й втратити можливість відновлювати бали життя.

– Втомилися?

– Звичайно ж, – відповіла за нас двох. По обличчю Хоніки було чітко видно, що її сили на межі, хоча до неї не потрапило жодне заклинання. А ось моїх ран і половини не було вилікувано, але я намагалася не сильно подавати виду.

– Цілителько, ти хочеш убити захисницю?

– А? – не зрозуміла дівчина.

– Аркан не вистачає швидкості та витривалості, але вона все одно відобразила всі мої заклинання, спрямовані на тебе. Ти ж, у свою чергу, дуже повільно відновлюєш магічну силу і створюєш заклинання. Якби це був реальний бій – ви б не вижили.

Астрін Граніквіз розбила ілюзію і перестала нападати. На її обличчі було чітко видно, що вона незадоволена нами.

– Рано вам вивчати використання резерву та передачу сил. Ви, здається, навіть основи елементарного бою не знаєте. Щоб наступне заняття не просто вивчили правила магічного бою, а й могли застосувати їх на практиці. Ах так, Аркан, цілитель важливий, але не коли на кон поставлено твоє життя. Подумай над цим.

Жінка пішла, залишивши нас самих. Як тільки вона зникла з поля зору, ми одразу впали на землю і розляглися зірочками.

– У тебе дуже багато ран, які я не залікувала?

– Ні, – брешу їй, щоб не лякати. Але сподіваюся, що це просто крепатура, а не поламані кістки. З приводу подряпин і синців не дуже переймаюся – вони й самі якось заживуть.

– Чому ти насамперед захищала мене, якщо в тебе саму летіли заклинання?

– Ти цілитель.

– І? Цілителів, звичайно, треба захищати, але…

– Гаразд, проїхали.

– Сильно болить?

– Ні?

– Давай спробую вилікувати ще хоч щось? – Хоніка підвелася на ліктях і з усією серйозністю подивилася на мене.

– Лежи, потім підлікуєш.

– Але…

– Я в порядку.

Вона невпевнено прийняла вихідне становище, а я взялася до рефлексії: чи правильно я вчинила, приймаю всі удари на себе під час захисту Хоніки? Так, життя цілителя важливе, але якщо бойовий маг чи елементаліст помре, хто й надалі захищатиме цілителя? Тоді чому я ні про що не шкодую? Так, у мене все болить, але не маю ніякого почуття жалю.

Цікаво, коли Кіаран захищав мене вчора, в нього виникали такі самі почуття та думки? Чи шкодував він, що врятував мене тоді від пса? Але, якщо згадувати Аріадну, вона не ображалася ні на кого за свою смерть. Єдине, про що вона думала в останні хвилини життя – це про те, що вона не дасть Каріму в наступному житті стати героєм. Чи означає це, що вона хотіла б зі рятівника світу зробити лиходія, який ходитиме по чужих головах? А може, вона взагалі про це не замислювалася?

– Габі, ти можеш підвестися?

– А що?

– Вже восьма година вечора. Незабаром буде смеркати, тому нам час повертатися у гуртожиток.

– Так, можу, – кажу перш ніж спробувати. О, матусечко, як мені боляче!

– З тобою точно все гаразд?

– Т-так.

– Впевнена?

– Все добре, йди вперед, мені потрібно ще взяти сумку.

– Габі, але ти вся бліда і виглядаєш побитою.

– Та йди вже, все зі мною гаразд.

Дівчина йшла повільно, постійно оглядалася на мене, тому доводилося триматися і натягувати усмішку аж до моменту, коли вона зникла з поля зору, і вже тоді впасти назад і тихенько повити від болю.

– Дідько! Ненавиджу додаткові заняття, ненавиджу місіс Граніквіз, ненавиджу містера Кейслі, ненавиджу цю академію! Ну чому я народилася магом? Була б звичайною людиною, нікому б нічим не була зобов'язана... Цей чортовий обов'язок героя, це бісове покарання... Ненавиджу!

Глибоко зітхнувши, я постаралася заспокоїтись, але біль у всьому тілі сильно дратує. Тепер я шкодую, що не Аріадна, адже вона була цілителем, наявність якого зараз була би дуже доречною.

Вони з Карімом так і зустрілися, коли майбутній герой був поранений. Заступившись за Левіафана, молодик був побитий, хоча його прийомний брат просто втік за першої ж можливості.

Юна цілителька йшла зі своєї оранжереї в Академії Стормауш до гуртожитку, як під одним із дерев знайшла побитого Аркана. Він лежав, прикривши ліктем обличчя і зігнувши одну ногу в коліні.