Глава 14

Король і його свита, зникли за дверима розкішних апартаментів й Аеліра полегшено видихнула. Відпустила лікоть чоловіка:
— Здається все пройшло добре. Я піду готуватися до балу.
— Він через кілька годин, — Асгейр стиснув плечима.
— Саме стільки потрібно леді, щоб приготуватися до нього.
Дівчина прийняла ванну, її шкіру натерли ароматними оліями. Аеліра одягнула розкішну сукню, пошиту спеціально для цього балу. Біла з блакитним відтінком, обсипана сніжинками мала тематичний вигляд. На напівпрозорих рукавах простягалися візерунки, лінію декольте прикрашали вишиті крижані шипи, а сатиновий поділ сукні розшитий ніжно блакитними нитками. Прикраси виблискували й робили дівчину справжньою володаркою Крижаних земель.
Дівчина сіла на крісло та чекала свого кавалера. Сподівалася, що у присутності короля він не посміє її зневажити. Хоча, від Асгейра можна було очікувати чого завгодно. Нарешті почувся стук у двері. Аеліра підвелася:
— Увійдіть.
На порозі покоїв з'явився лорд. Його липкий погляд пройшовся сукнею, трохи затримався на декольте, піднявся ключицями, шиєю та зупинився на обличчі. Його очі виказували захоплення, проте Аеліра знала, що від цього чоловіка не почує компліментів. Білий костюм з вишитими сніжинками, робив чоловіка ще суворішим. Дівчина мимоволі захопилася його вродою. Наче отямившись, лорд кивнув:
— Бачу, ти вже готова.
— Так, — Аеліра розправила кілька складок на сукні й підійшла до чоловіка. Він виставив лікоть.
— Ми відкриватимемо бал і тільки тепер я згадав, що жодного разу не цікавився чи умієш ти танцювати.
— Не переймайся, я танцюю усі відомі танці, мене вчили найкращі вчителі, — дівчина схопилася за лікоть та не приховувала гордощів у голосі.
— А я ні. Варто було потренуватися.
Вони зайшли до залу. Поважні джентльмени вели світську бесіду, а милі панянки ховалися за віялами. Асгейр пройшовся залою та зупинився біля музикантів. Всі чекали появу короля, а він затримувався. До них підійшов Хакон та обпалив дівчину гарячим поглядом. Злегка кивнув головою:
— Ваша Світлосте, наказ виконаний. Безпеку палацу посилено. Аеліро, дозвольте з вами привітатися, — Хакон простягнув долоню.
Дівчина вклала у неї свої пальчики й він підніс її до вуст. Через мереживну тканину рукавичок, вона відчула його теплі губи. Хакон неохоче відпустив її руку та продовжував щебетати:
— Ви сьогодні дуже вродливі, вибачте, не стримався від компліменту.
Аеліра зашарілася. Вона знала, що має бездоганний вигляд, але, судячи з усього, Асгейру було байдуже. Дівчина кокетливо змахнула віями:
— Дякую, ви сьогодні теж святково одягнулися.
— Йди перевір чи всі охоронці на місці, — Асгейр розлючено буркнув та чомусь роздратувався. — У разі потреби ми маємо забезпечити королю надійний захист.
Хакон затримав захопливий погляд на Аелірі й за мить схилив голову. Різко розвернувся та направився у глиб залу. Асгейр міцно стиснув руку дівчині:
— Що це флірт у моїй присутності?
— Флірт? — герцогиня здивовано округлила очі. — Це не був флірт, а звичний обмін люб'язностями. Впевнена, згідно з етикетом, ти теж цілуватимеш ручки дамам та робити їм компліменти, хоч і власній дружині не сказав жодного доброго слова.
— А що хоче почути моя дружина? — Асгейр притиснув її до себе за талію. — Що вже не дитина? Вродлива настільки, що мені важко стримуватися поруч з нею. В додаток до привабливої зовнішності має ще ряд чеснот і притягує до себе настільки, що неможливо відвести погляд.
Від почутого Аеліра затамувала подих. Не розуміла чи раптом чоловік з неї не кепкує. Він залишався серйозним, а сині очі дивилися на її губи. Невже щойно вона почула зізнання? Дівчина розгубилася, засоромилася і не знала як реагувати. Вся її сміливість втекла кудись далеко й залишила дівчину тремтіти у мужніх руках. Від незручної тиші врятував король. Церемоніймейстер урочисто оголосив про його прихід. Асгейр відпустив дівчину й всі поклонилися монарху. Він став на центр залу й виголосив промову. Всі слова пролетіли повз Аеліру. Вона думала про зізнання Асгейра. Припускала, чоловік грається з нею і змушувала себе не сприймати це серйозно.
Розпочався бал і вона з Асгейром повинні його відкрити. Чоловік взяв її руку та вивів на центр залу. Заграла музика. Перші па далися важко. Неузгоджено, складно та зовсім не граційно. Досить швидко Аеліра підлаштувалася під ритм чоловіка і вони рухалися в такт музики. До них приєдналися інші пари. Дівчина сподівалася, що увага присутніх розсіється й вона перестане бути у центрі уваги. Асгейр нахилився до її вушка:
— Я ж казав, що з мене поганий танцюрист.
— Я думала гірший. Головне, що ми танцюємо.
Лорд злегка всміхнувся. Мабуть, це вперше вона побачила його посмішку. Завжди серйозний та суворий, нагадував крижану брилу. Близькість чоловіка п’янила, затьмарювала розум та змушувала захоплюватися ним. Асгейр. Для неї далекий як зірка у небі. Наче й офіційний чоловік, проте Аеліра розуміла, що між ними глибока прірва, яку він не бажав долати.

По закінченню танцю, до них підійшов король:
— Асгейре, не заперечуєте, якщо я потанцюю з любою племінницею?
— Для нас це честь, Ваша Величносте! — чоловік схилив голову.
Аеліра закружляла в танці з королем. Як досвідчений танцюрист, він вправно вів у танці. Асгейр залишився стояти осторонь, так нікого й не запрошуючи на танець. Дівчина відчувала на собі його задуманий погляд. І не тільки його. Хакон, хоч і танцював з якоюсь дамою, проте час від часу нахабно дивився на неї. В очі. Наче для того, щоб дівчина знала, кому насправді належить його увага. Король порушив мовчання:
— Аеліро, ти здаєшся сумною. Асгейр тебе не ображає?
— Ні, Ваша Величносте!
— Я знаю, що ви живете порізно. Тебе це не турбує?
Аеліра задумалася. Раніше це її не турбувало. Вона навіть раділа цьому, проте тепер, коли пізнала Асгейра краще, їй хотілося бути біля нього. Проте дівчина твердо вирішила не заважати йому своєю любов’ю. Любов? Аеліра й сама не знала, що відчувала до цього чоловіка, проте впевнена, що він їй не байдужий. Гіркота підкралася до серця. Дівчина намагалася не показувати цього й похитала головою:
— Мені подобається той маєток. Там тепліше і затишніше. Ми домовилися з Асгейром, що виховуватимемо дітей там.
— Справді? — король здивовано підняв брови догори. — То я догодив тобі з чоловіком? Згадай, як ти просила не віддавати тебе за нього заміж. Аж слізьми вмивалася, але мені видніше, як краще. Я одразу відчув, що ви будете чудовою парою.
Аеліра хмикнула. Його відчуття базувалося лише на тому, що вона єдина з племінниць залишилася не зарученою. Звісно про таке дівчина веліла собі мовчати. Вона обкрутилася навколо короля:
— Як її Величність? Я сподівалася, вона приїде до нас.
— Вона добре, от тільки надто довга дорога її стомила б. До того ж я з робочим візитом. Завтра відправляємося на стіну.
Про згадку про стіну, на спині дівчини пробіглися крижані мурахи. Чомусь ця стіна її лякала і явно захищала не від милих створінь. Після закінченню танцю, король повернув її законному чоловіку. Вони обговорювали завтрашню поїздку й зовсім не зважали на дівчину. Після закінченню ще одного танцю, який Аеліра простояла у товаристві джентльменів, до них підійшов Хакон. Він одразу звернувся до дівчини:
— Дозвольте запросити вас на танець, — не чекаючи згоди, схопив її за руку. — Бачу вам нудно слухати чоловічі розмови.
Нахабно потягнув її до центру зали й дівчина не могла відмовитися. Поклала руку на його плече і вони закружляли у танці. Чоловік притиснув її до себе трохи сильніше, ніж того дозволяла пристойність.
— Аеліро, ви найпрекрасніші за усіх дам у цьому залі.
Дівчина хмикнула. Хакон встиг оцінити всіх дам. Дівчина мовчала й ніяк не реагувала на компліменти. Чоловік нахилився до неї:
— У цьому залі надто душно. Ви не проти зі мною прогулятися?
Від такої непристойної пропозиції, Аеліру кинуло в жар.
— Не думаю, що це доречно. Асгейру це не сподобається.
— Асгейр навіть не помітить вашої відсутності. Він надто зайнятий розмовами з королем. Я маю вам показати дещо важливе у східному крилі.
Почувши про східне крило, Аеліра миттю зацікавилася. Відчуття небезпеки та забороненого додавало азарту. Можливо, вона нарешті дізнається хоч щось, що її цікавило. Хотілося, щоб цих таємниць стало менше, а найбільше бажала дізнатися ким насправді являється Асгейр. Вона сором’язливо схилила голову:
— Тільки якщо ненадовго і по справі. І звісно ви пообіцяєте, що все буде у межах пристойності.
— Звичайно, можете про це не хвилюватися.
Танець закінчився і вони вийшли із залу. Рухалися крижаними коридорами, піднялися на другий поверх східного крила. Туди, куди Асгейр наказував її не наближатися. Вони зайшли у гостьову вітальню. Аеліра стала біля вікна й намагалася триматися від чоловіка на відстані. Вимогливо вигнула брови:
— Я слухаю. Яка у вас до мене справа?
— Хочу попросити вибачення. Минулого разу я поводився неналежним чином. Я злякав вас своєю відвертістю.
— Домовимося ніколи не згадувати ту випадковість. Забудемо про неї.
Хакон сів на диван. Опустив голову та занурив пальці у світле волосся. Щось явно його турбувало й Аеліра губилася у своїх здогадах. Трохи помовчавши, чоловік підвів на неї погляд:
— Але я не хочу забувати. Не можу дивитися як зневажливо Асгейр ставиться до тебе. Ти цього не заслуговуєш. Добра, мила, вродлива, а він навіть не бачить який скарб йому дістався.
Чоловік знов переходив межі й Аеліра вирішила різко обірвати зайві розмови:
— Буде краще, якщо ви не перейматиметеся нашим особистим життям, — зрозумівши, що нічого нового вона не почує, направилася до дверей.
— З Жослін він був іншим.
Ці слова змусили дівчину зупинитися та різко розвернутися.