Глава 11

Наступного дня Аеліра гуляла вулицею. У небі помітила чорну цятку, що наближалася. Це був дракон, якого вона бачила в печері. Він приземлився поруч, похитав головою та заревів. Із замку вибіг Асгейр:
— Аеліро, відійди! Не хочу, щоб ти постраждала.

Почувши його слова, дракон опустив хвіст на землю. Різким рухом збив Аеліру з ніг і підтягнув до себе. Дівчина опинилася затиснутою між його грудьми та хвостом. Страх лоскотав нерви й змушував хвилюватися. Їй зовсім не хотілося бути розчавленою драконом. Вона кинула переляканий погляд на лорда:
— Асгейре!

Зараз лише в цьому чоловікові вона бачила порятунок. Він застережливо виставив долоні:
— Не бійся, він хоче з тобою політати.

— Ти впевнений? А якщо з’їсть?

— Він не їсть людей, — Асгейр наблизився до дракона. — Відпусти її.

Дракон беззаперечно виконав наказ. Аеліра звелася на ноги й поправила сукню. Сьогодні на ній красувалася скромна синя сукня з довгими рукавами та відкритим декольте, яке прикривала хутряна накидка. Вона розв’язалася, й дівчина схопила стрічки, намагаючись її зав’язати. Випадково зловила погляд чоловіка, спрямований на її декольте, й одразу зашарілася. Невмисно сама привернула його увагу до своїх пишних форм. Швидко поправивши накидку, сховала ключиці. Наче отямившись, Асгейр підвів погляд до її обличчя:
— Дракона час від часу потрібно вигулювати. Кілька разів на тиждень він мусить літати з людьми. Зазвичай я навідуюся на ньому до стіни. А сьогодні він захотів, щоб ми політали разом. Не знаю чому, але ти йому подобаєшся.

Аеліра насупилася. Лорд говорив так, наче вона зовсім не мала чеснот, за які могла б комусь сподобатися. Асгейр підійшов ближче й простягнув руку:
— Ти не проти? Не бійся, я тебе триматиму.

Дівчина безстрашно вклала свою долоню в його. Вона пам’ятала свій попередній політ на драконі й майже не боялася. Ну, може, трішки. Лорд допоміг їй сісти на дракона. Аеліра вчепилася в його шпилястий гребінь, сподіваючись не впасти. Чоловік сів позаду, а його долоня прокралася під накидку й торкнулася її талії. Асгейр притиснувся ближче. Дівчина відчула його тепле дихання над вухом, а тихий голос пролунав зовсім поруч:
— У разі чого, я тебе втримаю.

— Впевнена, що й сама зможу втриматися, — гордовито задерла голову Аеліра.

Дракон здійнявся в повітря. Похитування, вітер і страх упасти породили сумніви в її власних словах. Лорд міцно тримав її, і дівчина вірила, що він нізащо не відпустить. Його близькість плутала думки. Аеліра не могла зрозуміти своїх почуттів. Злість змішувалася із захопленням, симпатією та дивним тяжінням до цього чоловіка. Вони пролітали над сніговими полями й піднялися над скелями. Асгейр лоскотнув її пальчиками по животу:
— Хочеш побачити щось красиве?

— Звісно! — Аеліра відповіла, не роздумуючи.

Дракон різко змінив траєкторію польоту. За кілька хвилин вони приземлилися серед снігів. Довкола височіли гори, а вони опинилися ніби в котловані. Асгейр допоміг їй спуститися з дракона. Дівчина розгублено озирнулася:
— Де ми?

— На озері. Під нами озеро.

Аеліра глянула вниз. Притрушена снігом земля зовсім не нагадувала водну поверхню. Чоловік присів, зняв рукавички й торкнувся землі. Сніг почав рухатися, зміщуючись убік і відкриваючи крижану площу. За кілька секунд він скотився в кучугури, а під ногами Асгейра виблискував чистий лід.

Дракон і дівчина стояли на березі. Лорд випрямився, одягнув рукавички та підійшов до Аеліри, простягаючи руку. Дівчина несміливо вклала свої пальчики в його долоню й ступила на лід.

— Ходімо, я хочу тобі щось показати, — Асгейр потягнув її ближче до центру озера.

— Крига не проломиться?

— Звісно, ні, — ледь всміхнувся чоловік, наче вона сказала найбільшу дурницю у світі. — Цій кризі вже кілька років. Озеро замерзло повністю, аж до дна. Там ні краплі води — лише лід.

— Воно замерзло магічно? — нарешті наважилася запитати дівчина.

Лорд миттєво посерйознішав:
— Не виключено.

Йому явно було відомо більше, ніж він казав.

Аеліра послизнулася. Асгейр встиг підтримати її, вберігши від падіння. Вони зустрілися поглядами: її — наляканий і схвильований, його — зацікавлений та лукавий.

Лорд похитав головою:
— Так ми далеко не зайдемо. Я знаю, як урізноманітнити наше пересування.

Він зняв одну рукавичку й торкнувся чобіт Аеліри. Підошва миттю вкрилася льодом. Те саме він зробив зі своїм взуттям.

— Тепер спробуємо ковзати, — Асгейр відштовхнувся, і вони плавно покотилися вперед.

Чоловік продовжив пояснювати:
— Коли швидкість зменшується, допомагай собі ногами. Ось так, — він легко підняв ногу, показуючи рух.

Аеліра слухняно виконувала вказівки. Тримаючись за руки, вони рухалися вперед. Дівчині було складно тримати рівновагу, і якби не рука Асгейра, вона давно б упала. Її вражала магія лорда. Лише одним дотиком він міг покрити речі льодом. Відштовхуючись, не втрималася на ногах. Вхопилася за руку чоловіка та сподівалася, що це вбереже її від падіння. Ноги ковзнули вперед і дівчина гепнулася на лід, потягнувши за собою Асгейра. 

Він навалився на неї зверху. Його волосся залоскотало носа, а важке тіло притиснуло живіт та груди. Чоловік поспішно відхилився, зменшуючи тиск. Навис над Аелірою, уважно вдивлявся в її обличчя, бентежачи дівчину. Її груди торкалися його торса і ця пікантна ситуація породжувала сором у серці. Ще ніколи звабливі вуста не були так близько до неї. Дівчина вперто відганяла непотрібні соромітські бажання, котрі збільшувалися з кожною секундою. Сині очі дивилися з ніжністю. У голосі Асгейра відчувалася тривога:
— Не забилася?
— Не знаю. Поки важко дихати, ти мене придушив.
— Вибач, — Асгейр піднявся на ноги.
Дівчина прикусила губу та сіла. Вона зруйнувала єдину романтичну мить між ними. Може, якби вона змовчала, то спробувала б ті спокусливі губи на смак. Одразу засоромилася своїх бажань. Пам’ятала, що вона не цікавить Асгейра як жінка, а це означало, що не варто думати про дурниці. Й взагалі як можна мріяти про того, хто відкрито проявляє зневагу? Чоловік присів, та рукавичкою витер лід.
— Дивись!
Аеліра глянула на кригу. Під шаром льодом розгледіла рибину. Срібляста, з чорними смужками, розправивши плавники, вона застигла разом з озером. Мабуть, це сталося миттєво. Дівчина потерла лід:
— Неймовірно. Що тут сталося? Це була якась хвиля магічного холоду?
— Можна і так сказати, — Асгейр винувато опустив голову.
— І ніхто не пробував зруйнувати ці чари?
— Пробували, але безрезультатно, — чоловік підвівся на ноги та простягнув руку дівчині. Вона схопилася за долоню та підвелася.
— Замок теж замерз в одну мить?
— Майже. Там дещо складніше. Аеліро, не варто тобі цікавитися цим. Скоро ти повернешся до маєтку і не будеш змушена терпіти цю кригу довкола.
— Але я хочу знати.
— Тобі це ні до чого, — чоловік насупився.
Від злості герцогиня стиснула його руку сильніше:
— Ти не можеш вирішувати, що мені потрібно знати, а що ні. У мене таке відчуття, що всі щось від мене приховують. Не забувають нагадати, що я тут чужа і скоро покину палац. Але у цьому місці стільки дивовиж, що я не припиняю дивуватися. Звісно мене цікавить, як все це утворилося.
Чоловік відвів погляд. Він явно не мав наміру нічого розповідати. Ковзнув ногами по кризі й поїхав вперед, тягнучи за собою Аеліру:
— Ми просто покатаємося. Я показую, а ти тільки насолоджуєшся процесом, без запитань.
Дівчина кивнула, наче мала вибір. Вони каталися озером і через деякий час Аеліра сама стояла на кризі. Невпевнено, боязко, але стояла. Дракон сидів на березі й спостерігав за ними. Дівчина спробувала під’їхати до нього й впала. Асгейр бачив її ганебне падіння.
— Не варто тебе відпускати. Ще маленька, щоб сама ковзати.
Маленька! Найбільше дівчину дратувало, коли її називали малою. Вона вже виросла й хотілося, щоб це помітив Асгейр. Чоловік вільно ковзав кригою, наче вихвалявся своїм вмінням. Від злості, Аеліра зліпила сніжинку та жбурнула в чоловіка. Поцілила йому у шию. Він одразу приклав долоню до шкіри та різко розвернувся:
— Це що?
— Дракон балується, — дівчина стиснула плечима й вдала, що вона тут ні до чого.
Здавалося, чоловік не вірить жодному слову. Він кивнув та став спиною до Аеліри. Вона зліпила ще одну сніжинку, значно більшу від попередньої та стала на ноги. Цілячись в голову, жбурнула снігову кульку. Асгейр різко розвернувся та підняв руки. Сніжинка перетворилася у кригу і впала на озеро. Чоловік злегка всміхнувся:
— Я бачу, який дракон бавиться зі сніжками. Хочеш перевірити мою майстерність кидати?
Не чекаючи відповіді, лорд почав ліпити сніжинку. Аеліра наслідувала його приклад:
— Якщо без магії. Зауваж, я тільки хотіла остудити твою голову. Нічого поганого.
— Вона й так холодна, — чоловік жбурнув сніжинку в Аеліру. Поцілив у плече й переможно задер голову:
— Один – один.
— Було б два — один, якби хтось не застосував магію, — дівчина кинула сніжинку, але Асгейр успішно відхилився. З новим запалом вони почали ліпити сніжинки. Аеліра побігла до дракона та заховалася за нього, як за кам’яну стіну. Чоловік поцілив у дракона й він невдоволено заревів. Змахнув хвостом і купка снігу накрила Асгейра. Чоловік впав, а зверху посипався сніг. Аеліра уважно вдивлялася у снігову кучугуру, але не бачила лорда. Впустила сніжинку з рук та побігла до снігового намету.
— Що ж ти наробив, лускатий? Хочеш, щоб він загинув?
Страх розбурхував кров у венах. Дівчина почала активно прогрібати сніг, проте досі не бачила чоловіка. Його долоня схопила її за лікоть та потягнула на себе. Різким рухом Асгейр перевернув герцогиню та втиснув у сніг. Сів на неї зверху й знерухомив руки, притиснувши їх до землі. У його молочному волоссі виднілися снігові кульки, а у синіх очах – грайливий блиск.
— Злякалася за мене?
— Зовсім ні, — Аеліра брехала, і брехала погано. Чоловік нахилився до неї та залоскотав вуста подихом:
— Саме тому ти не роздумуючи побігла до мене.
— А як я без тебе повернуся до замку? Я ще не вмію управляти драконом.
— І звісно це єдина причина твого переляку, — насмішкувато стверджував лорд.
Він наче знав усі бажання і думки Аеліри. Нахабно дивився в очі та дурманив близькістю. Його губи відділяли від неї кілька сантиметрів, котрі хотілося здолати. Не розуміла коли Асгейр став об’єктом її мрій, а головне, завдяки чому він проник до її серденька. Нахабний зарозумілий грубіян. Проте, коли когось любиш, то любиш просто так, а не за щось. Не контролюючи своїх дій, дівчина потягнулася до лорда.