Глава 22

Наступного дня, поснідавши, Аеліра вийшла на вулицю. Хоч завдяки артефакту температури не було потреби у теплому одязі, але за звичкою дівчина накинула на себе затишний плащ. Вперше за довгий час сонце виглянуло з-за хмар та знищило похмурий день. Дівчина підійшла до фонтану. Уважно вдивлялася у застиглу воду, яка зовсім не танула. Не побачивши жодної краплі, дівчина відхилилася. Позаду почула чужі кроки та бадьорий голос:

— Хочете розтопити фонтан, Ваша Світлосте?

До Аеліри підійшов Хакон. На його вустах сяяла посмішка, і він здавався задоволеним. Дівчина випрямилася:

— Сподівалася, що це зробить сонце, але, судячи з усього, я помилилася.

— Ще надто холодно, — Хакон схопив її долоньку та поцілував пальчики. Не поспішав відпускати, а ніжно заховав їх у свої долоні. — Я бачив вас вчора на вечері. На жаль, не зміг підійти, щоб висловити своє захоплення. Ви були дуже вродливою.

— Дякую! — дівчина висмикнула свої пальчики з його долоні. — Ви мені збрехали. Сказали, що Асгейр має кохану жінку, а виявилося, що вона померла.

Аеліра не розуміла, в яку гру грає чоловік, і вирішила все з’ясувати. Всупереч очікуванням, на його вустах з’явилася не розгубленість, а зухвала посмішка:

— І в яку мить я вам збрехав?

— Коли повідомили про наявність в Асгейра коханої жінки.

— Я не брехав. Асгейр досі її кохає. Те, що вони зараз не разом, не змінило його почуттів.

Дівчина задумалася. Поведінка Асгейра й справді свідчила, що він не забув ту жінку. Проте навколо її особи згустилося надто багато таємниць. Дівчина спробувала з’ясувати хоч щось:

— Як померла Жослін?

— Не думаю, що вам варто цікавитися такими речами. Це було давно, і зараз немає ніякого змісту. Аеліро, — чоловік нахабно взяв її пальчики у свої руки. — Я бачу тугу у ваших очах. Не хочу, щоб ви засмучувалися через поведінку Асгейра. Він не здатний оцінити вашу вроду та чесноти. Проте я чітко їх бачу. Якби доля склалася інакше, і мені випала честь стати вашим чоловіком, то я був би щасливим.

Хакон потягнувся до її вуст і явно мав намір поцілувати. Дівчина запанікувала. Звісно, їй кортіло дізнатися, який він — справжній поцілунок з чоловіком, адже, судячи з усього, Асгейр ніколи її не цілуватиме, і вона помре нецілованою. Проте робити це з Хаконом вважала неприйнятним. Вона — заміжня жінка, а така поведінка неприпустима. На своїх вустах відчула теплий подих і різко відвернула голову. Її щоки загорілися невидимим полум’ям. Аеліра розгубилася й не знала, як реагувати. Вона вихопила свою руку з його долонь:

— Я вдячна вам за турботу, але ваша увага недоречна. Сподіваюся на ваше розуміння.

Схопивши поділ сукні, дівчина поспішила до палацу. Тікала, як полохлива миша від голодного кота. Забігла у свої покої й переконувала себе, що все зробила правильно. Невже вона подобається Хакону? Це не вперше він виявляє знаки уваги. Але він — друг Асгейра. Може, чоловіки змовилися й потім звинуватять її у розпусті? Одразу відігнала від себе таку думку. Звісно, Хакон привабливий чоловік, мабуть, мрія багатьох дівчат, але їй не пощастило, і вона вийшла заміж за Айсмена. Заплутавшись у думках, сіла на ліжко та намагалася заспокоїтися. Хай що вона відчуває, а їй належить поводитися гідно.

Увечері на порозі покоїв з’явився Асгейр. Його вона аж ніяк не очікувала побачити. Злякалася, що йому відома її розмова з Хаконом, проте заспокоювала себе тим, що нічого поганого не зробила, навпаки, проігнорувала його увагу. Лорд застиг на порозі й явно не мав наміру проходити всередину:

— Я подумав про нашу вчорашню розмову. Якщо бажаєте, то можете вечеряти з усіма. Я вас супроводжуватиму.

Аеліра не очікувала такого. Вчора він ледь не роздер її на шматки від злості, а сьогодні йде на поступки. Ох, якби ж вона знала про вечерю, то зробила б вишукану зачіску та одягнула розкішнішу сукню. Дівчина стримано кивнула:

— Добре. Рада, що ми порозумілися.

Аеліра охопила його лікоть, і вони пішли до зали. Сьогодні присутніх було значно менше. Гості роз’їхалися й повернуться лише тоді, коли приїде король. Дівчина велично ступала залою та наближалася до свого місця. Відчула на собі захопливий погляд Хакона й сором’язливо опустила погляд. Наче на зло, він сів поруч з місцем Асгейра. Вони розмістилися на стільцях, і почалася вечеря. Виявилося, що сьогодні Асгейр цілий день перебував на стіні. Саме він відповідальний за все, що там відбувалося. Хакон активно вів бесіду й здавалося, тієї розмови біля фонтану не існувало.