Глава 18

Чоловік зарився пальцями у волосся:
— О, горе мені з цим дівчам. Навіщо потрібно було наближатися до моря?
— Просто, — Аеліра стиснула плечима, — я раніше ніколи його не бачила. А ці люди у дивних шкурах тут живуть?
— Це рибалки. Артефакт тепла дорого коштує, не всі можуть собі його дозволити, от і доводиться їм одягатися у шкури.
— Я не знала, що ти володієш магією заморожування.
— Ти багато про мене не знаєш, — чоловік опустив голову, наче соромився свого дару. Аеліра боязко висунула припущення:
— Твій замок. Ти перетворив його на кригу?
— Тобі не варто цікавитися такими речами. Ти тут ненадовго. Тимчасова гостя. Не забувай про це.
Асгейр вийшов з іглу, залишивши дівчину одну. Вона не знала чим викликала гнів. При кожній нагоді Айсмен не втрачає можливості нагадати їй, що вона для нього ніхто. Через деякий час, до іглу зайшов Хакон. Взяв до рук її чобітки:
— Висохли? Нам потрібно вирушати. Асгейр сердиться, каже, що через тебе ми затримуємося, а повернутися потрібно до настання темряви.
— Мені шкода, я не хотіла, щоб так вийшло.
— Ти не винна.
Хакор присів біля дівчини. Порушуючи всі межі пристойності, одягнув чобіток на її ногу. Від несподіванки Аеліра застигла нерухомо. Його теплі пальці ковзали її шкірою й викликали невидимі вогняні іскри. Погляд сірих очей зупинився на вустах дівчини. Така близькість хвилювала та пришвидшувала ритм серця.
— Аеліро, ти дуже вродлива. Асгейр не заслуговує на тебе.
Хакон потягнувся до дівчини за поцілунком. Аеліра злякалася й не знала як реагувати. Їй не можна, вона заміжня, хоч і її чоловік кохає іншу й навіть не дивиться у бік своєї дружини. Вона може й до смерті не дізнатися який він — поцілунок з чоловіком. Ці думки буревієм пронеслися в її голові всього лише за секунду. Вагання полонили серце й дівчина не знала чи їй варто переходити крихку межу. Чужі кроки змусили Хакона поспішно відхилитися.
До іглу зайшов Асгейр. Аеліра сподівалася, він не бачив надто багато. Хакон підвівся на ноги та простягнув їй другий чобіток:
— Ось, герцогине. Взуття вже висохло.
— Дякую, — дівчина взяла чобіток до рук та одягнула на ногу.
Палаючі від сорому щоки, виказували Аеліру. Вона опустила голову та прикусила губу. Не розуміла, що це щойно було. Їй хотілося поцілувати Хакона, зрадити своєму чоловіку? Негідна поведінка Асгейра не привід, щоб вона змінювала свої принципи. Сама не розуміла, як могла так легко піддатися шарму чоловіка. Раділа, що Асгейр з’явився вчасно й не сталося нічого непоправного. Лорд, наче нічого не помітив, буркнув у своїй звичній манері:
— Готові, герцогине? Час вирушати, ми й так пробули тут довше, ніж планували.
Аеліра невпевнено кивнула та стала на ноги. Вийшовши з іглу, підійшла до снігокрила. На собі відчувала спекотний погляд Хакона. Невже вона подобається йому? Схоже, він бачить у ній привабливу дівчину, а не дитину, як твердить Асгейр. Лорд допоміг розміститися на снігокрилі. Наче мстився за щось, грубо притиснув її до себе. Тварина піднялася у повітря. Аеліра відчувала від чоловіка хвилі злості. Не розуміла причину його гніву. Навіть, якщо він бачив її негідну поведінку, то це немає викликати у нього такий гнів, адже, згідно з його словами, вона йому байдужа.
Дорогою вони обмінялися лише кількома словами. Всі спроби дівчини побудувати конструктивний діалог закінчувалися невдачами. До замку дісталися у сутінках. На майданчику Асгейра зустрів паж. Юний хлопець простягнув лорду конверт.
— Терміновий лист від Його Величності.
Асгейр кивнув та взяв конверт до рук. Зайшовши до замку, зупинився у холі біля сніжинки з якої надходило світло. Відкрив конверт та почав жадібно читати. Аеліра зупинилася на порозі та не поспішала йти до своїх покоїв. Припускала, написане у листі може стосуватися і її. Лорд розчаровано опустив руку з листом та глянув на дівчину:
— Погані новини. Король затримається на тиждень і приїде лише у неділю. На жаль, тобі доведеться пробути тут зайві сім днів.
Асгейр піднявся до свого крила, а Аеліра так і стояла непорушно. В очах зібралися сльози. Вона не розуміла чим заслужила його ненависть. Чоловік говорив так, наче її перебування тут, важкий тягар для нього. Відчула чужі руки на своїх плечах. Різко розвернулася й зіштовхнулася поглядом з Хаконом. Він обережно провів пальчиком по її щоці та витер непрохану сльозу:
— Не зважай. Він не вартий твоїх сліз. Не витрачай час на того, хто тебе не цінує.

Подарунок для вас, промокод на книгу талановитої Лариси Бондарчук CTKZ8rii "Коханий нелюб, або Прокляття королівських боґлів"