Глава 12

Аеліра й раніше чула це слово від Асгейра, проте не уявляла, що воно означає. Дівчина зіщулила очі:
— А нашкмери це хто?
Хакон стиснув губи. Він явно не хотів розповів все розповідати й намагався уникнути відповіді:
— Наші вороги. Поки знати більше вам не потрібно. Леді не личить перейматися такими справами. Про безпеку подбають чоловіки.
Аеліра задумалася. Вона мала чудову освіту, її навчали найкращі вчителі, нею прочитано багато книг, але жодного разу не чула про крижаний замок, довжелезну стіну й тим паче про нашкмерів. Все навколо оповито таємницею й здавалося не просто так їй не хотіли розповідати. Вони наближалися до скелястих гір. Снігокрил зупинився біля кам’янистого підніжжя. Хакон став на брилу та допоміг дівчині вибратися із саней:
— Хочу показати вам печеру. Впевнений, такого ви раніше не бачила.
Дівчина кивнула. Її манило все незвідане та нове. Пробравшись крізь вузьку щілину, вони опинилися у печері. Від побаченого в Аеліри перехопило подих. Перед нею розкинувся справжній крижаний амфітеатр. З високої округлої стелі тягнулися бурульки. Вони утворювали собою людяні сталактити та сталагміти. Крижані колони сягали стелі, а стіни переливалися сяйвом. Окремі мінерали світилися, а під ногами валялися льодові брили. Морозна краса зачаровувала дівчину. Вона ахнула під враженнями:
— Дуже гарно.
— Зачекайте, ви ще не бачили головного. Ходімо вперед.
Хакон схопив її за руку й повів вглиб печери. Зайшовши в одне з розгалужень, рухалися вузьким коридором. Невелике розширення відкрило височезну печеру. Дівчина зупинилася на краю урвища, внизу якого виблискували льодяні ходи. Відшліфовані, з ідеально гладкою поверхнею, наштовхнули на думку, що хтось спеціально відполіровував ці ходи. Стіни та стеля вкриті коштовними каміннями. Чоловік не відпускав руки Аеліри:
— Тут заховані скарби й мало хто знає про це.
— І ніхто не намагався їх вкрасти? — дівчині це здавалося дивним. У цю печеру безперешкодно міг зайти хто завгодно.
— Вони охороняються. Проте зараз не про це, — Хакон підніс пальчики Аеліри до своїх вуст та, не зважаючи на рукавички, поцілував їх. — Я не хочу, щоб ти страждала через Асгейра. Подібно цим мінералам, для мене ти недосяжний діамант.
Від такого зізнання, дівчину кинуло в жар. Вона не очікувала нічого подібного і не знала як поводитися. Нерухомо застигла, поглядом вивчала обличчя чоловіка. Позаду почувся розлючений голос:
— Що тут відбувається?
Аеліра розвернулася і побачила Асгейра. Його очі палали злістю, а сам він нагадував хижака, котрий готувався до атаки. Хакон одразу відпустив її руку. Винувато опустив голову:
— Вирішив провести герцогині екскурсію. Звідкись вона почула про ці печери й просила мене показати їй їх. Зважаючи на її впертість, то не хотілося, щоб Аеліра сама намагалася сюди дістатися.
Від такої брехні, у дівчини загорілися щоки. Не розуміла чому Хакон обманює, але, мабуть, на це є поважна причина. Не схоже, щоб Асгейр повірив. Чоловік хижо зіщулив очі та поклав руки в боки:
— Чим ти думав? Ти ж знаєш, що тут для неї небезпечно. Яган міг її пошматувати. Як я мав би пояснити це королю?
— Саме тому я відправився з нею. Це краще, ніж вона сама спустилася б сюди.
— Ти мені нічого не сказав, — звучало з докором.
— Прошу пробачити, але не впевнений, що ви б зрозуміли та дозволили мені. Ви заборонили Аелірі з'являтися майже скрізь, але вона все одно порушує ваші правила. Не виключено, що так сталося б і цього разу.
Аеліра не розуміла про що говорять чоловіки й хто такий Яган. Спіймала на собі суворий погляд лорда. Він дивився на неї зверхньо, з презирством, як на непотріб.
— А мені здається, герцогиня заманила вас сюди, щоб спокусити.
Такий нахабний наклеп розпалив злість у грудях дівчини. Вона не мала наміру мовчки ковтати образу:
— Як ви смієте? За п’ять років шлюбу я жодного разу вам не зрадила й навіть не думала про подібне. Чи можете похвалитися ви таким самим?
— Звісно, — Асгейр відповів не роздумуючи.
Аеліру роздирала злість. Вона пам’ятала про таємничу кохану Асгейра, котрій, мабуть, належали його ночі. Звісно, вона раділа, що не стала для лорда справжньою дружиною, адже не змогла б ділити його ще з кимось. Зараз вона не вмішувалася в його особисте життя, але нахабна брехня дратувала. Дівчина насупилася:
— Ваші слова, як і звинувачення, смішні. Підозрювати мене у любовних зв’язках з Хоконом як мінімум не розумно і, зважаючи на обставини, ви не маєте право вимагати від мене вірності.
— Чому ж? — Асгейр зробив крок вперед.
Чоловік мав загрозливий вигляд і Аеліра злякалася. Зробила крок назад. Під ногами не відчула твердої поверхні та полетіла донизу. Впала на гладку відшліфовану поверхню. Тіло пронизав біль й дівчина почала на спині з’їхати крижаним мостом, котрий вів десь вглиб печери. З її вуст вирвався крик.
— О, горе на мою голову! Вона ж летить прямісінько у пащу Ягану, — Асгейр кинувся за дівчиною.

Подарунок, промокод на книгу талановитої Лари Роси CTcOH0eP "Головна тінь мага вогню". Буду рада вашим серденькам до книги та підписку на мою сторінку! Це надихає!