Глава 2

Наступного дня, Аеліра одягла найкращу сукню, яка вигідно підкреслювала лінію декольте. Каштанове волосся зібрала у високу зачіску, а дорогі прикраси виблискували на шиї. У спогадах й досі лунали образливі слова щодо її зовнішності. Надворі почувся галас. Дівчина виглянула у вікно та завмерла від несподіванки.
На подвір’ї приземлився снігокрил. Про цю тварину Аеліра лише читала у книгах, але досі ніколи не бачила. Зовні він нагадував вівцебика з довгою білою шерстю. Невеликі роги закруглені доверху, широкий ніс, чітко виражені брови. Проте головна відмінність від звичайного вівцебика — це крила. Масивні, білі, з широким пір'ям як у птахів. На його спині прикріплене сідло і саме звідти зістрибнув чоловік. Аеліра не бачила його обличчя. Хутряний плащ одягнутий з капюшоном на голову. Дівчина випросталася й чекала на Асгейра. Уявляла як він зайде та зачарується її вродою. Хотілося зневажати його так само як він зневажив її п’ять років тому.
Дворецький провів гостя до будинку. Дівчина чула його кроки й хвилювання посилювалися. Двері відчинилися. До вітальні зайшов чоловік та опустив капюшон на плечі. Золотисті пасма зібрані у тонкий хвіст і губилися серед решти волосся. Сірі очі нагадували кригу, а густа щетина додавала суворості. Аеліра зрозуміла – перед нею не Асгейр. На підтвердження її здогадів, чоловік злегка вклонився:
— Вітаю, Ваша Світлосте! Я – Хакон і мені наказано доставити вас до Рейсбургу.
— Асгейр не приїхав? — голос Аеліри не приховував розчарування. Дарма вирядилася. Чоловік похитав головою:
— Ні, у нього знайшлися набагато важливіші справи, такими дрібницями він не займається й в майбутньому сподівається звести ваше спілкування до мінімуму.
То Аеліра не важлива справа. Зневажив. Знову. У грудях дівчини вирувала злість. Але вона вже не те невинне дівча, що п’ять років тому. Цього разу вона поводитиметься гідно й жодним чином не викаже свого обурення. Вона кивнула головою:
— Це тішить. У мене немає жодного бажання бачитися з ним. А де мій супровід?
— Я ваш супровід.
Дівчина зміряла його з голови до ніг. Спортивна статура, з-під плаща виднівся меч, шкіряні чоботи, на яких розтанув сніг та утворилася калюжа на підлозі. Аеліра не впевнена, що у випадку загрози він зможе її захистити. Вона здивовано вигнула брови:
— Один? А де охоронці? Я племінниця короля, дружина Крижаного лорда на нас можуть напасти і пограбувати, у мене багатий саквояж. Або ще гірше, можуть викрасти мене та вимагати викуп, — з кожною хвилиною уява дівчини вимальовувала жахливі сценарії. В очах Хакона вирувала насмішка:
— Ви явно переоцінюєте свою значущість. До того ж ми летітимемо у небі. Навряд чи хтось ризикне на нас напасти, але навіть у такому випадку я зможу дати відсіч.
Аеліра стиснула губи від злості. І цей туди ж. Сміє нахабно судити про її значущість. Чоловік наче не помітив її обурення, продовжував говорити:
— Нам потрібно негайно вирушати. Але вам варто переодягнутися у щось тепліше і зручніше. Дорога займе чотири дні. Ви перебуватимете у магічному сні аж до приїзду. Отямитися вже у палаці.
Аеліра злякалася. Вирушати у небезпечну подорож з незнайомцем сплячою здавалося поганою ідеєю. Цей чоловік може зробити з нею що завгодно. Викрасти, зазіхнути на її честь, пограбувати, вбити… Так ризикувати вона не могла. Підозріло зіщулила очі:
— Я не впевнена, що ви прибули саме за наказом Асгейра. А може ви самозванець? Маєте відповідні документи?
На обличчі чоловіка з’явилося здивування. Він зневажливо фиркнув:
— Самозванець? Без образ, але ви мені не потрібні.
— Я не поїду невідомо з ким та ще й сплячою, — Аеліра гордовито задерла голову.
— У вас немає вибору. Чотири дні на морозі і майже весь час у сидячому положенні ви не витримаєте.
Про це якось вона не подумала, але страшно довірити своє життя невідомо кому. Їй же потрібно десь зігрітися, їсти, спати. Вони ж мусять робити привали хоча б для того, щоб тварина відпочила. Аеліра відвела погляд:
— Невже не можна поїхати каретою?
— Ні, карета не здолає гірське бездоріжжя. Дістатися до Рейсбургу можна тільки повітрям.
— Все одно я вимагаю гарантій, що ви доставите мене саме до Рейсбургу. Поки їх не буде, я навіть з місця не зрушу.
Аеліра стиснула руки в кулаки та намагалася здаватися грізною. Асгейр повинен був передати хоч якось листа, печатку, документи, хоч щось, що свідчило б — цей незнайомець прибув від нього. В очах чоловіка з’явилися смішинки:
— І що мені з тобою робити? Ну, чому ти така вперта?
Хакон посмів звертатися до неї на ти! Поки Аеліра задихалася від обурення, чоловік вибрав з кишені довгу голку. Різким рухом вколов дівчину у шию. Аеліра не встигла зреагувати. На очі насунулася темрява і вона втратила свідомість.

Дорогі читачі!

Вітаю вас з Новим роком!  Нехай він принесе з собою тільки радість, здоров’я, щастя та добрі новини! Щоб наступний Новий рік ми зустрічали у мирі та злагоді. Подарунок, промокод на мою книгу "Підставна фрейліна" BfoxTWED

Приблизно такий вигляд має снігокрил.