Глава 1

Глава 1.

Спокійно прикривши очі, я хитав головою в такт музиці, відкинувшись на спинку диванчика. Вечір був у самому розпалі, всі веселилися, сміялися і раділи життю. Я ж, здається, випив зайвого чи просто випав з «вечірки». Втім, поки що мене все влаштовувало.

- Макс, - прогорлав мені на вухо Єгор, мій найкращий друг, намагаючись перекричати музику. - Ти чого такий завантажений?

- Відчепись, - фиркнув я, відмахнувшись від друга. Не до нього зараз.

- Ти що, реально через слова свого батька паришся? - Все не вгамовувався він, вирішивши все-таки довести мене. - Та скільки разів він тебе так лякав? І жодного разу не зробив задуманого!

Зітхнувши, я таки розплющив очі, подивившись на Єгора. Друг мій, звичайно, дурнем не був, тому одразу ж підняв руки у захисному жесті. Після того, махнувши на мене рукою, втік до барної стійки, до силіконових долин, що чекали уваги.

Потерши обличчя руками, я озирнувся на всі боки і рішуче встав з диванчика. Все, на сьогодні вистачить з мене веселощів. Звичайно, я можу хоч до ранку ховатись у клубі і не думати про слова батька. Ось тільки я свого батька знав дуже добре, щоби розуміти, він не жартує. І якщо вже сказав, що його дорогому, єдиному синові, спадкоємцю великої корпорації потрібно взятися за розум і одружитися, нарешті порадувавши їх з мамою онуками, значить, незабаром почнеться всесвітнє сватання.

- Макс! Макс! - Заверещала на одній ноті Ілона, варто було мені тільки вийти з клубу.

Дорогого клубу, до якого її не пустили. І попало ж мене разок з нею переспати? З такими ж приставучими дівчатами, як вона, потім проблем не оберешся. Бігатимуть позаду весь час і на кожному кутку кричати про неземне кохання.

- Максе, почекай! - Схопивши мене за руку, буквально завила дівчина.

- Чого тобі? – скривившись і висмикнувши свою руку, байдуже буркнув я.

– Невже тобі все одно на те, що було між нами! - схлипнула Ілона, дивлячись на мене великими очима.

– А що між нами було?

– Але ж як… Ми ж… Я ж!

- Трах на одну ніч, - допоміг я їй, криво посміхнувшись. - І те, що сьогодні поруч зі мною немає іншої дівчини, простий збіг обставин. Не ходи більше за мною! Мені це не цікаво!

Розвернувшись, я вже мав намір піти, як почув белькотіння Ілони про те, що вона думала, що між нами все серйозно. Цікаво, виходячи з чого вона так вирішила? Через те, що працює у корпорації мого батька? Так не тільки вона одна з компанії прокидалася у моєму ліжку! Дивна жіноча логіка, яку мені ну ніяк не зрозуміти!

- Слухай, уважно, - гаркнув я, розвернувшись до цієї дурепи. - Знайди свою гордість, тупо витягни її з дупи і перестань за мною бігати! Ти мені не цікава, ні як дівчина, ні як ще один трах. Зрозуміла?

– Ну, ти й сволота! - Видихнула вона хрипло, розмазуючи туш по щоках. - Щоб тобі так боляче було, зрозумів! Я бажаю тобі пройти сім кіл пекла! На власній шкурі відчути, як це бути відкинутим! - Кричала вона, змушуючи зівак завмерти і вслухатися в її слова.

– Все сказала? - Перебив я її потік нескінченного словесного проносу.

– Ні! Не все! Бажаю тобі в наступному житті народитись дівчиною!

- І все? - хмикнув я, розвеселившись.- Тоді знай, якщо я в наступному житті і буду дівчиною, у мене обов'язково буде гордість!

Ще пару секунд помилувавшись перекошеним обличчям дівчини, я все ж таки розвернувся і попрямував до свого Porsche, сідаючи в машину. Настрій був нижчий за плінтус, хотілося просто кричати від злості. І так, я був щирим з Ілоною.

На жаль, останнім часом дівчата зовсім забули, що таке гордість, честь і тому подібне. В принципі, особисто мене все влаштовувало. Доступність, ніяких безглуздих проблем, на кшталт «я не така», і хороший секс. Що може бути ще краще?

Звичайно, я чудово розумію, що досить пристойну частину гарячої уваги дівчат грають гроші. Все ж таки, це реалії сучасного світу, а я, як кажуть у народі, народився із золотою ложкою в роті. Мій батько досить великий бізнесмен, який зміг не тільки не просрати дану йому дідом у спадок компанію, а й примножити її активи.

Та й сам я чудово виглядаю. Високий, широкоплечий брюнет, в прекрасній фізичній формі. Якщо одним словом, то - красень! Прекрасна освіта, яку я здобув закордоном, рік роботи в компанії. Втім, якщо вже бути чесним із собою, то в компанії я тільки приймав звіти і протирав штани, але не має значення, адже люди все одно бачать тільки обгортку.

Зітхнувши, я похитав головою. Щоб не говорив батько, але я єдина дитина у них. Мені ніколи не відмовляли, завжди прислухалися, і цього разу я теж зможу знайти потрібні слова. Правда, доведеться трохи включитися в роботу компанії, але, з іншого боку, я ж чомусь навчався!

З такими думками, я втиснув педаль газу, роблячи музику в машині голосніше. Настрій трохи покращав, що не могло не тішити. Так, безперечно все в мене буде добре! Інакше я не Макс Князєв!

Ледве не пропустивши потрібний мені поворот, я різко викрутив кермо, навіть через гучну музику чуючи вереск гальм, а потім мало не скам'янів, побачивши буквально по центру мосту якусь дівчину. На те, щоб щось зробити, залишалося кілька секунд. Переді мною було тільки два варіанти: наїхати на дівчину або повернути на узбіччя, норовлячи на великій швидкості промчати далі і вилетіти в глибоководну річку.

Стиснувши кермо в руках, я загарчав, відчуваючи шалений пульс буквально у скронях. Ставати вбивцею я зовсім не хотів! Я не хочу після страждати і мучитися! Вмирати мені теж не хотілося . Тому в мене залишався лише один вихід і єдиний шанс пережити цей інцидент із найменшими втратами. Ним я й поспішив скористатися.

Натиснувши на гальма, я на межі своїх можливостей намагався тверезо оцінювати ситуацію, щоб у крайньому випадку вискочити з машини в потрібний момент. Мені здалося, що навіть випитий у клубі алкоголь благополучно вивітрився під дією адреналіну. Ось тільки, як би я не намагався, у мене нічого не вийшло і все, що я зміг, це в останній момент таки вискочити з машини, перед зіткненням з водою. Різкий плеск озвалася в тілі болем, вибиваючи з легенів все повітря. Я тупо йшов на дно, бачучи навколо лише безпросвітну пітьму. Ніякого світла наприкінці тунелю, жодного флешбеку спогадів із життя. Я, здається, вмирав!